Читати книгу - "Сіра кішечка Темного володаря, Аманді Хоуп"

Як тільки воїни перевірили пасажирів і карета рушила вперед, вона, не дозволивши собі ані миті сумніву, рвонула стрімголов. З розгону застрибнула на задню частину транспортного засобу й пригнулася, щоб не впасти й лишитися непоміченою.

У цю ж мить карета перетнула Портал.

Здалося, світ зірвався з осі. Її охопило дикe запаморочення, простір закрутився навколо, і Віка-кішка втратила рівновагу, звалившись на землю.

За кілька хвилин, коли запаморочення трохи відступило, вона прийшла до тями. Карета вже зникла за пагорбом, а Віка підвелася на лапи й озирнулася.

Перед нею розгорнувся новий світ — просторий, живий, сонячний.

Хвилястий ландшафт із м’якими горбами, між якими виблискувала річка, обрамлена вербами. Подекуди виднілися поодинокі дерева, але жодного натяку на гнітючий, віковічний ліс, який тягнувся за плечима в країні ельфів.

«Свобода!» — нарешті нявкнула вона на повне горло.