Читати книгу - "Позбав мене від нареченого, сестричко, Ольга Обська"

Розділ 36. Шантаж

— Елізабет, люба, ти не перестаєш мене сьогодні дивувати, — Лаура сіла поряд із Лізою на софу. — Я й подумати не могла, що в тебе відкрився дар медіума, і ти проводиш сеанси ворожіння.

Вираз обличчя Лаури не віщував нічого доброго. Він був якимось надто солодким і доброзичливим. З таким виразом зазвичай починають влаштовувати всілякі капості. А яке лихо вона може влаштувати? Як мінімум, розповість усім і кожному, що в Елізабет проявилися здібності медіума.

Лізі варто було б замислитись, що, погоджуючись взяти участь у сеансах, вона мимоволі розкрила таємницю Елізабет. Адже сестра тримала свій дар у секреті, бо ще не вирішила, що з ним робити. Може, дарма Ліза відкрито виступила в ролі медіума? Хоча зараз Елізабет вже сповнена рішучості вступити в академію і розвивати свій дар, а отже, більше не збирається приховувати паранормальні здібності. Виходить, навіть якщо Лаура і розпустить чутки про дар Елізабет, то вони нічим сестрі не нашкодять.

Заспокоївши себе такими міркуваннями, Ліза глянула на Лауру незворушним упевненим поглядом.

— Так, люба, я маю дар, і я готова використати його, щоб зробити тобі передбачення на наступний рік. Хочеш знати, що на тебе чекає? Приклади праву руку до сфери.

Лаура криво посміхнулася і доторкнулася до кришталевої поверхні кінчиками пальців.

— А знаєш, — уїдливо покосилася вона на Лізу, — я теж можу зробити тобі передбачення. Зараз-зараз… — Лаура театрально наморщила чоло, — ловлю образи… А, ось воно… хоч як це сумно, але наступного року заміжжя тобі не світить.

Ліза зрозуміти не могла, що за гру затіяла Лаура. Дрібна помста за те, що їй не вдалося переключити увагу Брайана на себе? Гаразд, Ліза вирішила відповісти їй у її ж стилі.

— Як шкода, люба, що в тебе немає дару, інакше ти змогла б правильно інтерпретувати образи. Вони не про моє заміжжя, а про твоє. Вірніше, про його відсутність у тому випадку, якщо твої вчинки щодо друзів та знайомих будуть нещирими.

Лаура невдоволено відсмикнула руку. Мабуть, їй не дуже сподобалося, що переграти суперницю у словесній дуелі не вдалося.

— Добре, не будемо ходити коло та навколо, — маска напускної люб'язності зійшла з її обличчя. — Я тут, щоб зробити тобі пропозицію, від якої ти не зможеш відмовитись.

А це несподівано. Лаура говорила з такою інтонацією, ніби має козир у рукаві.

— Якщо ти відмовиш Брайану і заручини не відбудуться, то я не видам йому, що ти не Елізабет. Інакше віконт дізнається, що ти самозванка, і заручини так і так будуть зірвані, — вона підвелася. — Навіть не знаю, чому я даю тобі вибір. Я люблю скандали, і не відмовилася б подивитись, як ти опинишся в центрі одного з них. Але я сьогодні добра, даю тобі час до полудня, — не чекаючи відповіді від ошелешеної Лізи, Лаура вийшла з кімнати.

Ох, нічого собі! Нічка перестає бути нудною. Чого-чого, а шантажу Ліза не чекала. Залишалося радіти, що шантажистка і не підозрює, що в неї з Лізою однакові цілі. Зірвати заручини — це те, над чим вона зараз працює. Можливо, до опівдня якраз і встигне. Ось тільки постає питання, звідки Лаура дізналася, що на місці Елізабет зараз інша?

Скільки загадок! Вже голова обертом від них ішла — арфа з таємничими властивостями, спина Брайана, на якій є щось таке, що пояснює його бажання одружитися саме з Елізабет, а тепер ще й Лаура, яка з клацаючої невинної симулянтки перетворилася на підступну шантажистку. І з якої ж із загадок слід почати? Чомусь найбільше інтригувала спина Брайана. Але Ліза не встигла придумати план, як підступитися до неї, тому що в кімнату вже зайшла наступна відвідувачка.

Нею виявилася зовсім молода дівчина. Її руде волосся було заплетене в дві коси. Ліза дала б їй чотирнадцять років.

— Мене звуть Бетті, — представилася вона. — Я племінниця управителя. Допомагаю дядечкові стежити за порядком у замку.

У них це, мабуть, сімейне — подобатися Лізі з першого погляду.

— Проходь, сідай, — запросила вона.

Бетті влаштувалася поряд із Лізою на софі.

— Хочеш дізнатися, що цікавого чекає на тебе в новому році?

— Хочу. Дуже! Я ще ніколи не була на сеансі ворожіння. Їх тут давно не влаштовували. Коли вони відбувалися востаннє, я була зовсім маленькою. Тут і маскаради давно не проводили. Але дядечко впевнений, що традиції відновляться.

Хоч Ліза й мала непряме відношення до замку, але їй чомусь теж хотілося, щоб традиції відновилися. Усі, хто згадують ті часи, говорять із незмінною теплотою. Та й що цьому заважає? Здається, Брайан вже готовий забути про те, що сталося на його шістнадцятиліття.

— Бетті, приклади праву долоню до сфери, заплющ очі і думай про те, чого найбільше бажаєш.

Вона слухняно виконала вказівки. Ліза зосередилася. Їй дуже хотілося зробити для Бетті якесь чудове передбачення — вловити світлі образи, щось хороше і веселе, таке ж сонячне, як колір її волосся. Проте образи не з'являлися, як Ліза не старалася. На кришталевій поверхні відображалася лише гра світла і тіней, але ні в що осмислене ці тіні не складалися.

От чому, коли Брайан був тут, із цим проблеми не виникло? Лізі вдалося побачити цілий фрагмент із минулого — про арфу та бал-маскарад, а потім ще один фрагмент про могутню майже оголену спину віконта. Якось це підозріло. Може, його присутність допомагала ловити образи чи, більше того, вони з'являлися завдяки ньому?

Цю думку Ліза вирішила обміркувати пізніше, а поки що треба було приділити увагу Бетті. Відпускати її розчарованою, не зробивши жодного передбачення, не хотілося, тому довелося імпровізувати.

— Кришталева сфера явила мені образи, — сказала Ліза таємничим потойбічним голосом. — Бачу, що старі добрі часи повертаються. У замку буде відновлено традиції — сеанси ворожіння, бали-маскаради…

— …і крижане містечко? — з надією спитала Бетті. — Я думала про нього.