Читати книгу - "Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider"

— Приземлюємося, — оголосив Хан, готуючи корабель до посадки.

Корабель плавно сів на поверхню планети, і повстанці швидко покинули його, розташувавшись у бойових позиціях. Вони рухались вперед, кожен крок був обдуманим і координованим.

— Обі-Ван я розумію що в тебе накопалися багато питання до Мола, але порошу  стримайся промовив Квінлан .

Обі-Ван глибоко вдихнув, і його обличчя відобразило сум та гнів, що вирували всередині. Він знав, що Квінлан має рацію, але йому було важко зберігати спокій, коли мова йшла про Дарт Мола.

— Я розумію, Квінлан, — відповів він, намагаючись контролювати свої емоції. — Але ми маємо зосередитися на нашій місії. Місія важливіша за особисту помсту.

Еніка підійшла до них, її погляд був сповнений рішучості. — Ми всі втратили багато через Імперію і ситхів. Але наша сила — в єдності та стійкості. Ми не можемо дозволити ненависті затьмарити нашу мету.

Лія та Мара, які стояли поруч, кивнули в знак підтримки. Вони знали, що кожен з них має свої причини для боротьби, але також знали, що лише разом вони зможуть перемогти.

— Ми повинні діяти як одна команда, — додала Лія, її голос був спокійний, але впевнений. — Наша сила в нашій єдності. Якщо ми будемо триматися разом, ми зможемо подолати будь-які труднощі.

Люк наблизився до свого батька, його обличчя було серйозним. — Батьку, ми з тобою. Разом ми зможемо перемогти.

Обі-Ван усміхнувся, відчуваючи тепло підтримки своєї родини та друзів. — Дякую, Люк. Дякую всім. Ми разом, і ми переможемо.

Вони продовжили рухатися вперед, кожен з них був готовий до того, що чекає попереду. Коли вони наблизилися до ворожої бази, всі були на своїх місцях, готові до дії.

— Починаємо операцію, — оголосив Квінлан, і команда повстанців почала свою атаку.

Бій був запеклим, але повстанці діяли злагоджено і рішуче. Вони пробивалися через оборону Імперії, використовуючи свої навички та тактики. Обі-Ван і Люк билися поруч, їхні світлові мечі світилися в темряві, як символи надії та сили.

Еніка та Мара забезпечували прикриття, використовуючи свої комунікаційні пристрої для координації дій команди. Їхні зусилля допомагали підтримувати порядок і зв'язок між повстанцями, що було ключовим у таких ситуаціях.

Лія та Хан зосередилися на знешкодженні ворожих установок, їхня взаємодія була бездоганною. Вони діяли як одна команда, кожен їхній крок був обдуманим і точним.

Коли битва доходила до кульмінації, Дарт Мол з'явився на полі бою. Його присутність викликала хвилю страху, але повстанці не відступали. Обі-Ван подивився на Мола, його очі палали рішучістю.

— Кенобі та его чарівна дружина  знаєш  я напевно вбивати її не буду, а зроблю своєю наложницею .Він обвів стан Еніки поглядом 

Обі-Ван відчув, як його гнів підійматися до критичної точки, але він пам'ятав слова Квінлана та рішучість своєї команди. Його очі зустрілися з поглядом Мола, і він відчув, як в ньому прокидається сила, що виходить від єдності та підтримки його друзів і родини.

Еніка зробила крок вперед, її обличчя було сповнене спокою і впевненості. Вона не дозволила страху чи провокаціям Мола зламати її дух.

Обі-Ван зосередився, відчуваючи, як спокій і рішучість заповнюють його серце. Він знав, що не може дозволити Молу зруйнувати те, що вони так довго будували: їхню єдність, силу і віру в перемогу. Еніка стояла поруч з ним, її впевненість передавалася всім навколо.

— Мол, ти завжди багато розмовляєш, — холодно відповів Обі-Ван, його голос був спокійним і впевненим. — Але слова не зможуть зламати нашу рішучість і силу.

Мол лише усміхнувся, його очі світилися лукавством. Він зробив крок вперед, готовий до бою.

— Тоді покажи мені, на що ви здатні, — промовив він, піднімаючи свій світловий меч.

Битва розпочалася. Обі-Ван і Еніка билися поруч, їхні мечі світилися у темряві, як символи надії та сили. Люк, Мара і Лія також взяли участь у бою, кожен з них демонстрував свою майстерність і рішучість.

Хан і Квінлан забезпечували прикриття, їхні постріли були точними та смертельними. Вони діяли як одна команда, кожен їхній крок був обдуманим і координованим.

Бій був запеклим, але повстанці не відступали. Вони билися з усією силою і рішучістю, що була в їхніх серцях. Їхня єдність і віра в перемогу були непохитними.

У якийсь момент, коли битва досягла свого апогею, Обі-Ван і Мол зійшлися в поєдинку. Їхні мечі зіткнулися зі звуком, що відлунював по всьому полю бою. Обі-Ван відчував, як його гнів перетворюється на чисту рішучість і силу.

— Ти не зможеш нас зламати, — сказав він, дивлячись прямо в очі Молу. — Наші серця сповнені мужності та рішучості. Ми переможемо.

Мол лише посміхнувся, його обличчя викривлене в гримасі люті. Він зробив ще один напад, але Обі-Ван відбив його з легкістю. Їхній поєдинок тривав, кожен удар був сповнений сили та рішучості. якийсь момент Еніка ставилась під удар і була поранена 

— Мамо ! Закричали Люк і Лея .Побачивши що его кохана дружина лежить на траві Обі-Ван відчув як его контроль тріщіть по швам 

Обі-Ван відчув, як його серце стискається від болю, коли побачив Еніку лежачою на траві. Її обличчя було блідим, а рана кровоточила. Він знав, що не може дозволити гніву захопити його, але відчував, як його самоконтроль починає зникати.

Люк і Лея кинулися до матері, їхні обличчя були сповнені страху і тривоги. Вони намагалися допомогти їй, але знали, що час грає проти них.

— Еніка! — вигукнув Обі-Ван, його голос був сповнений відчаю. — Тримайся!

Мол лише усміхнувся, його очі світилися від задоволення. Він знав, що завдав болю своєму ворогу, і це давало йому відчуття переваги.

— Кенобі, ти завжди був слабким, — знущально сказав Мол. — Твої емоції завжди були твоєю слабкістю.