Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63 64 ... 134
Перейти на сторінку:

- Я не уявляю, що мені робити, з чого почати. Як мені вчитися, чому? Я навіть не впевнений що ви маєте рацію і що я справді можу бути чарівником.

Жінка кивнула, показуючи, що розуміє його збентеження.

- Для початку тобі треба долікуватися. А з навчанням Френк допоможе тобі, він все влаштує, в цьому йому немає рівних.

- Мамо! - обурений вигук Френка заповнив порожній клас.

- Френсісе! - тон Ліліт Д'Еспер не залишав сумнівів, хто в цій родині головний. Френк Арош мало не позеленів від обурення, але сказати проти нічого не міг.

- Ви його мати? - не зміг стримати запитання Джеймс.

- А що тобі з цього, Брістоуле? - Огризнувся Френкі, але Ліліт Д'Еспер зупинила перепалку одним рухом руки.

- Джеймсе, якщо ти приймеш допомогу від моїх дітей, я буду рада просити їх допомогти тобі, - продовжувала вона.

- Дякую, Ліліт. Допомога мені не завадить, - Джеймс раптом подумав, що якщо Арош більше схожий на манекен, його мати - на статую. Це в них сімейне.

- Будь ласка, Джеймсе. А я тим часом спробую дізнатися про твоїх предків. Дізнатися, хто ж із твоєї родини приховав від тебе твій магічний дар і чому. Ми обов'язково щось придумаємо, не впадай у відчай.

Джеймс уявив собі, як його мати літає на мітлі, а батько чаклує над котлом, насунувши на голову гострокінцевий капелюх, і похитав головою.

 - Це просто якась помилка. Грандіозна помилка.

Вона встала зі свого місця і, підійшовши до Джеймса, легко поплескала його по плечу.

- Все налагодиться, Джеймсе. Ось побачиш. Зараз нам треба попрощатися, але я обіцяю, незабаром ми побачимося знову.

- Мабуть, у мене просто немає вибору, - слабким голосом видавив у відповідь. Гіпс раптом здався йому дуже важким, а милиці незручними.

- Чому ви мені допомагаєте? - питання вирвалося у нього випадково. У цієї надзвичайної жінки була чудова посмішка, не гірша за ту, що Джеймс бачив на обличчі матері в дитинстві. І ця посмішка обеззброювала його.

- Тому що я знаю, як це, коли за тобою полюють.

 

Він виглядав цілком спокійним, коли втягуючи своє тіло до кабінету англійської, побачив, що Елінор уже зайняла місце за іншим столом. Джеймс дошкандибав до своєї парти і розташувався зручніше - він мав попереду довгий урок, на якому збирався змусити себе не думати про це сімейство. І про те, що хтось із його батьків може знати про всю цю нісенітницю, що з ним відбувається. Урок минув у спробах не стежити за Елінор.

На своїх трьох ногах Джеймс залишив кабінет останнім. Пітер з Марісою вже чекали його на стоянці, нетерпляче переминаючись з ноги на ногу і сміючись з чогось. Джеймс остаточно змерз, куртка його ніби й не гріла. Він намагався не виглядати Елінор серед учнів, що поспішали покинути школу.

- Привіт, Марісо, - тихо привітався Джеймс.

- Привіт, - цілком дружелюбно посміхнулася вона та її темні карі очі з цікавістю дивилися на нього. Тут щось намічається.

- Чорт забирай, у мене ж твої пігулки, Джей! - ляснув себе по лобі Пітер. - Я зовсім забув, вибач.

- Нічого страшного, я вже був у медпункті, мені дали знеболювальне. Все добре, Піте. Ем... підкинете додому?

- Звичайно! Ми тільки на тебе і чекаємо. Давай швидко всередину.

Джеймс розмістився на задньому сидінні з усіма зручностями, і не без задоволення зазначив про себе, що Маріса не намагалася поратися з ним та його гіпсом. Це не могло не радувати, враховуючи, як з ним доглядав батько, і Тоні, і Пітер. І все довкола, судячи з усього.

Друзі швидко виїхали зі стоянки - більшість учнів уже роз'їхалися, поспішаючи покинути школу якнайшвидше. Пітер і Маріса гомоніли напівголосно про якусь нісенітницю, Джеймс не особливо вслухався в їхню розмову, йому було про що подумати. Але одне слово привернула його увагу.

- Що ти щойно сказала, Марісо? - раптом спитав він.

Дівчина перепитала.

- Про що ти?

- Останнє, що ти сказала  - про Арош?

- А, ти про це. Він сьогодні англійською поводився дивно. Весь урок сидів, мов на голках, смикався, а коли містер Шелл запитав його домашнє завдання, вискочив з кабінету і помчав витонченим галопом. Хлопець має проблеми.

Вона покрутила пальцем біля скроні і пильніше вдивилася в обличчя Джеймса, він ледве витримав цей погляд.  - А як поводиться його сестра?

Джеймс непевно знизав плечима, щосили намагаючись здаватися байдужим. Він вирішив не втягувати друга в це безумство. Принаймні доти не розбереться з цим сам. Та й нагадування Елінор і Френка про заборону розголошення таємниць світу Тіней звичайним смертним не давало спокою.

- Мені здавалося, що ви потоваришували, адже ви сиділи разом на ленчі, всі це помітили, - зауважила Маріса. Пітер кинув швидкий погляд на друга крізь дзеркало заднього виду. Джеймс похитав головою.

- Дурниці. Вона просто допомогла мені з тацею, я ж каліка.

- Припини, ніякий ти не каліка. Це все тимчасово,  - впевнено заявила Маріса, вказуючи на милиці.  

1 ... 62 63 64 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"