Читати книгу - "Присягнись, що ти мій, Поліна Ендрі"

— А тобі я теж дивлюся вхід заборонений? - пролунало за спиною таким зневажливим тоном, наче Блейку огидні самі ці слова. Марк завмер і обернувся. Блейк стояв із самовдоволеною усмішкою.

— І як це, перебувати у френдзоні? — продовжив Блейк, наголошуючи на слові «друг». — Ти ж тільки друг, так?

Марк стиснув зуби, його погляд псохмурнів, але Блейк продовжив, спокійно та впевнено:

— Між нами з нею все трапилося одразу. І вона все ще кохає мене. Тому не підпускає тебе близько. Не тіш себе марною надією, Марк. – Блейк буквально виплюнув його ім'я.

— Не розумію, про що ти, — відповів Марк крижаним голосом, хоч усередині все стяглося.

Блейк лише посміхнувся.

— Все ти чудово розумієш. Думаєш, вона тобі довіряє? Що ж, може й так, - Блейк трохи посміхнувся, перш ніж різко стерти цю посмішку і наповнитись гнівом. - Можеш скільки завгодно торочити їй про щирість і безкорисливість, але мене ти не обдуриш.

Блейк нахилився трохи ближче, його голос став майже вкрадливим, загрозливим.

— Запам'ятай, вона завжди буде під моїм захистом. І для цього мені не потрібно втиратись до неї в довіру. Просто для примітки: я знищу будь-кого, хто заподіє їй шкоду. Але різниця між нами, Марк, в тому, що я не маю наміру робити їй боляче.

Марк не витримав і вдарив Блейка в щелепу, різко, потужно, змусивши того відсахнутися. На губах Блейка з'явився тонкий струмок крові, але він лише хмикнув і, ледь помітно посміхнувшись, провів пальцями по щелепі, ніби поправляючи її.

Марк різко розвернувся, окинувши Блейка лютим поглядом і рішуче пішов до виходу. За спиною, ніби розрізаючи холодне повітря, пролунав хльосткий, крижаний голос Блейка:

- Я тебе попередив!

Слова пролунали так, наче він одразу збирався втілити загрозу. Марк навіть завмер на мить, але, стиснувши зуби, виплюнув у відповідь, не обертаючись:

- Пішов ти.

Не зменшуючи кроку, він відчинив двері і зіткнувся з колегою, яка в цей момент виходила з будівлі. Його плече злегка зачепило її, і вона обурено скинула брову.

- Гей, легше!

Але Марк проігнорував її зауваження, продовжуючи йти далі, навіть не удостоївши її поглядом. Він увійшов до будівлі, відчуваючи, як тепле повітря, що вдарило в обличчя, допомогло йому трохи заспокоїтися.