Читати книгу - "Хрещений Батько"

гроші, вже старілися і без спецосвітлення і майстерності геніальних гримерів виглядали на свої роки. Отже, мали клопіт. Поза тим, до деякої міри вони були вибиті з колії і фізично, і духовно. Вони вже не могли «закохатися». Не могли напустити на себе роль жінки, переслідуваної залицяльниками. Їх посіла надмірна гордовитість — через гроші, через славу, через колишню вроду. Вольц влаштовував такі вечірки, щоб їм легше було підчепити коханців-гастролерів на одну ніч, котрі, якщо у них були для цього здібності, могли перекваліфікуватися на постійних партнерів по ліжку і таким чином прокладати собі кар'єру. Оскільки забави подеколи переходили в скандальні сексуальні вакханалії, що призводили до ускладнень з поліцією, Вольц вирішив влаштовувати ці розваги в домівці радника по інформуванню громадськості, який таким чином завжди був напохваті, щоб залагодити справу, піднести хабара журналістам і поліцейським і не допустити до розголосу.

Для декого з міцних молодих акторів кіностудії, які ще не вибилися в зірки і не отримали провідних ролей, відвідання п'ятничних забав не завжди було приємним обов'язком. Воно пояснювалось тим, що під час вечірки мали демонструвати фільм, який студія ще не випустила на екран. Власне, це й стало приводом для влаштування цих зустрічей. Люди казали: «Ходімо подивимось, що за картину зварганив такий-то й такий-то». Отже, все вписувалось в професійний контекст.

Молодим перспективним актрисам заборонялося з'являтися на цих вечірніх зібраннях по п'ятницях. Або ж не рекомендувалося. І вони в більшості своїй вірно розуміли натяк.

Показ нового фільму розпочинався опівночі, а Джоні з Ніно прибули об одинадцятій. На перший погляд Рой Макелрой справляв враження винятково приємної особи, добре вишколеної і чудово вдягненої. Він привітав Джоні Фонтане з вигуком приємної несподіванки.

— Що, у бісового батька, ти тут робиш? — запитав він з подивом. Джоні потис йому руку.

— Показую моєму сільському двоюрідному брату всілякі такі місця. Познайомся з Ніно.

Макелрой потис Ніно руку і виважив його оцінюючим поглядом.

— Його з'їдять живцем, — кинув він Джоні і провів їх у дальній внутрішній дворик.

Цей дворик насправді був утворений анфіладою просторих кімнат, скляні двері яких виходили до саду з басейном. По них тинялась майже сотня люду, кожний тримав у руці склянку з коктейлем. Майстерно відрегульоване освітлення дворику вигідно відтіняло жіночі обличчя і шкіру. Цих жінок Ніно бачив на притемнених екранах ще хлопчиськом. Вони відіграли свою роль в його еротичних мріях пори змужніння. Але зараз в житті вони виглядали ніби в якомусь жахливому гримі. Ніщо не могло приховати втому душі і тіла, час позбиткувався над їхньою божественністю. Як на Ніно, вони позували й рухалися з колишньою чарівністю, проте мали вигляд овочів з воску і вже не могли збудили його статевих почуттів. Ніно осушив дві склянки і пробирався до столу, щоб стати поближче до батареї пляшок. Джоні йшов слідом за ним. Вони пили вдвох, аж поки за ними не обізвався чарівний голос Діни Данн.

Як і в мільйонів інших мужчин, цей голос назавжди закарбувався в пам'яті Ніно. Діна Данн здобула дві Академічні нагороди, знімалась в найпопулярнішому фільмі, будь-коли знятому в Голлівуді. На екрані їй властива привабливість такої собі жіночки-кішечки, і це робило її в очах усіх чоловіків просто-таки невідпорною. Проте слова, з якими вона зараз звернулася до них, зроду не звучали із срібного екрана:

— Джоні, байстрюче недороблений, мені довелось відвідати психіатра через те, що ти лише однісіньку ніч переспав зі мною. Чому ти так і не об'явився бодай ще раз?

Джоні поцілував її в підставлену щічку.

— Ти виснажила мене на добрячий місяць, — відповів Джоні. — Я хочу познайомити тебе з моїм двоюрідним братом Ніно. Гарний сильний італійський хлопчина. Може, він буде тобі до пари.

Діна Данн обернулась і зміряла Ніно холодним поглядом.

— А як він ставиться до попередніх переглядів?

— Боюсь, що йому ніколи не щастило бути на них, — заїм сотав Джоні. — Чому б тобі не обзвичаїти його?

Ніно довелось добряче хильнути, коли він залишився і Діною Данн. Він намагався набрати недбалого вигляду, але це було нелегко. Кирпатенька Діна Данн мала виразні риси класичної англосаксонської красуні. І він так добре знав її. Він бачив її в спальні одиноку, вбиту горем, вона голосила над своїм померлим чоловіком-льотчиком, який зоставив її з малими сирітками. Він бачив її розлюченою, ображеною, приниженою, проте з невтраченим глибоким почуттям власної гідності, коли розв'язний Кларк Гейбл скористався нею, а потім кинув її і повіявся з якоюсь сексуальною маніячкою(Діна Данн ніколи не грала сексуальних маніячок у кіно). Він бачив, як вона запалювалась від омріяного кохання, пручаючись у обіймах чоловіків, яких обожнювала, і він бачив принаймні з півдюжини разів, як вона красиво помирала. Він бачив її, чув її, марив нею і все ж таки був не готовий до того, що вона сказала йому відразу ж, як вони опинились наодинці:

— Джоні — один з небагатьох повноцінних чоловіків у цьому місті. А решта — ганчір'я, хирляві недоумки, які не можуть дати собі ради з курвою, хоч ти їм накачай вагон шпанських мушок у мошонку. — Вона взяла Ніно за руку і повела в куток кімнати, подалі від товчії і від конкуренції.

Тоді так само з холодною привабливістю поцікавилась ним самим. Ніно бачив її наскрізь. Він розумів, що вона грає роль дівчини з багатих кіл суспільства, котра виявляє поблажливість до конюха чи шофера, але в кінокартині вона або знеохотить його невмілий інтерес до неї (якщо роль гратиме Спенсер Трейсі), або ж покине все в своєму несамовитому бажанні заволодіти ним (якщо в ролі коханця буде Кларк Гейбл). Та йому було однаково. Він розповів їй про те, як вони з Джоні виростали разом у Нью-Йорку, як він і Джоні співали по випадкових контрактах у невеличких клубах. Вона здавалася йому надзвичайно симпатичною і цікавою. Діна Данн запитала його ніби між іншим:

— А чи ти знаєш, як Джоні примусив Джека Вольца дати йому ту роль?

Ніно замовк і заперечно схитнув головою. Вона більше не розпитувала.

Настав час попереднього перегляду нової стрічки Джека Вольца. Діна Данн, тримаючи Ніно теплою рукою, як магнітом, — повела його до внутрішньої кімнати цього особняка, в якій не було вікон і все умеблювання складалося з півсотні диванчиків, на дві персони кожний, розставлених так,