Читати книгу - "Крутая плюс, або Терористка-2, Марина Меднікова"

Підкотилася на візку Маріванна.

— Курс лікування — з місяць. Поживеш тут, полікуєшся, тоді все для себе вирішиш.

— Це хто? Моя бабця? Ваша мати? — подивився на батька.

— Уважай, що так.

— Я все вирішив. Я залишаюся з мамою. А вам заплачу… скільки скажете.

— Мама знає, що ти тут?

— Ні.

Дитина мовчала. Зірка розклепила повіки.

Дитя зависло догори ніжками в руках акушерки.

Мовчало. Підбіг лікар, струснув тільце, ляснув по сідничці. Раз, удруге. Дитя сіпнулося. Почулося басовите: а-я, а-я, а-я! Зірка відкинулася на жорсткий лежак.

— Викапана мамуся, — акушерка мацнула ніжкою дитинки по Зірчиному обличчю. — Така сама красуня. Співачкою буде. Ач, виводе. Гукай гукай, хай усі чують! Як назвемо?

— Дзвінкою, — ворухнула вустами Зірка. — Дзвениславою.

— Ой, як гарно. Дзвени, Дзвениславо!

Ніхто досі не знає, де тіло Вольтера. Його викрали з могили в ХІХ столітті. Це з’ясувалося 1864 року, коли поховання було розкрито й виявилося порожнім.

Якось у Вольтера запитали, де б він хотів опинитися по смерті — в раю чи в пеклі? Франсуа Марі відповів: «У раю клімат ліпший, проте в пеклі — кумпанія незрівнянно приємніша». Цього разу Зірка не погодилася з Великим.

КІНЕЦЬ

Нижча Дубечня, 2004 рік

Для тих, хто не народився в легендарні часи всіляких революційних заворушень. «Но пасаран» — « вони не пройдуть!» — гасло полум'яної Долорес Ібарурі. (Що за одна — див. підручник історіії).