Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

– Виходь за мене, кохана.

Гарячі сльози навертаються на очах, адже я зовсім не очікувала, що Влад зробить мені пропозицію.

Він одягає мені на палець каблучку і ніжно торкається губами моєї руки. Не зводячи з мене очей, Влад чекає моєї відповіді.

– Що скажеш Лана? Ти згодна стати моєю дружиною і розділити це життя з нами?

– Так... так, я згодна, – тремтячими руками я обіймаю його за шию і жадібно цілую.

– Я щасливий, що ти погодилася стати моєю дружиною.

– А хіба могло бути інакше?

– У житті все можливо, люба, але я сподівався на краще. А тепер спробуй, яку смачну качку ми з Данькою приготували, – Влад доглядає за мною, накладаючи в мою тарілку найапетитніші шматочки.

– А тепер пропоную тост. За новий етап у нашому житті, – він піднімає келих і чекає, коли я приєднаюся.

– Я не буду вино, – я починаю помітно нервувати, а Влад здивовано дивиться на мене.

– Річ у тім, що я була в лікаря, і здавала аналізи, і виявилося, що в мене... у нас буде дитина, – мій голос тремтить від хвилювання.

У кімнаті запанувала тиша. Неприродна, дзвінка. Мене накриває хвилею страху. А раптом Влад не захоче цієї дитини. Я дивлюся на нього, хочу запитати, чи радий він цій новині, але в горлі пересихає настільки, що я не можу витиснути із себе жодного слова.

Здивування на обличчі Влада змінюється шоком. Він відставляє келих убік і встає з-за столу. Я наслідую його приклад і опиняюся затиснутою в його міцних обіймах. Ми стоїмо, не промовивши ні слова, його гаряча долоня гладить мою спину, а іншою рукою Влад притискає мене за талію до себе.

– Дівчинка моя... ти навіть не уявляєш, як сильно я кохаю тебе.

– То ти радий? – дурне запитання, але мені важливо почути відповідь.

– Ти ще питаєш, – ніжний поцілунок торкається моїх губ.

Ми повертаємося до Дані, і я помічаю, що він сидить досить похмурий. Здається, що він не радий новині про прийдешнє поповнення.

– Данечка, усе добре?

– Нормально, – бурчить він у відповідь і продовжує їсти.

Я переводжу погляд на Влада, але він тільки знизує плечима. Ми знову сідаємо за стіл, щоб продовжити нашу вечерю.

Після вечері ми розташовуємося у вітальні, і Влад вирішує обговорити із сином його реакцію на новину про мою вагітність.

– Даня, може, поговоримо? Я бачу, що ти не задоволений новиною про вагітність Лани.

– Ти тепер будеш любити іншу дитину, а не мене? – Даня сумно дивиться на батька.

– Що за дурниці? Незважаючи на те, що в нашій родині з'являться ще діти, ти завжди будеш моїм улюбленим сином. І ніхто й ніколи не змінить цього. Пам'ятай завжди про це, – він обіймає сина і ласкаво цілує його в маківку.

Я спостерігаю цю сцену, і моє серце стискається від почуттів та емоцій, що переповнюють мене. Я полюбила Данечку, як рідного, і в мене і в думках немає робити поділ між дітьми в майбутньому. Я хочу, щоб він завжди відчував себе коханим і докладу максимум зусиль, щоб так і було.