Читати книгу - "Диригент, Долорес Редондо"

— Капітане Ріде, говорить інспекторка Саласар. Ви знаєте детектива Нельсона дванадцять років. Чи є Нельсон релігійною людиною?

Хоча запитання було простим, він довго розмірковував над відповіддю. Мовчанка настільки затягнулася, що Амая подумала, що на лінії виникли завади.

— Капітане, ви почули те, що я спитала?

— Я чудово все почув. Річ у тім, що, якби ви поставили мені це запитання торік, я б розреготався. Нельсон — добрий, щирий, великодушний чоловік, що має багато чеснот. Однак він лається як чорт і геть не схожий на тих, хто ходить до церкви.

— Що ж змінилося?

— Кілька місяців тому, після від’їзду Сари, я побачив Нельсона на одній із центральних вулиць міста. Я опустив віконце, щоб спитати його, що він робить так далеко від свого району. Та не встиг нічого сказати, бо раптом він увійшов до церкви. Я був ошелешений. Підняв віконце й поїхав звідти.

— Ви певні? Часом не пам’ятаєте, що то була за церква?

— Так, церква Святих Ангелів-Охоронців. Розташована в середмісті.

— Ви розмовляли з ним про це?

— Ні, я нічого не питав... Було очевидно, що Нельсон не хотів, аби хтось дізнався його секрет. Він оглянув вулицю з обох боків, перш ніж увійти туди, неначе побоюючись, що хтось із знайомих побачить його. Якщо він бажав тримати свою віру в таємниці, мені не варто було лізти в чужі справи, хіба ні? Думаю, що такий чоловік, як Нельсон, вважав відвідування церкви ознакою слабкості.

Амая глянула на Дюпре й заперечно хитнула головою. Якими би мотивами не керувався Рід — дружбою або відданістю колективу, — їм не вдасться витягти з нього більше інформації.

— Капітане, дякую, що приділили нам час. Ви дуже допомогли, — сказав Дюпре й обірвав зв’язок.

— Гадаєте, він був цілком щирим? — спитав Джонсон.

Цієї миті двері розчахнулися, і агент Булл жестом покликав Дюпре до коридору. Той здійняв палець, попереджаючи його, що треба зачекати. Потім відповів Джонсону:

— Гадаю, капітан нічого не приховував від нас, хоча не знаю, чи був він щирим із самим собою. А яка ваша думка?

— Рід сказав, що Нельсон був дуже суворим із власними дітьми, тобто поводився як Ленкс. Він мав стільки ж дітей, скільки Ленкс, — двох синів та одну доньку. Вельми підозріло, що він таємно відвідував церкву, не афішуючи своєї набожності. Аналогічним чином міг би діяти Ленкс.

Амая щось продивлялася на своєму комп’ютері.

— Так, я теж звернула на це увагу, — мовила вона. — Тому я й запитала у капітана, чи не пам’ятає він назви церкви. Йдеться про католицьку церкву Святих Ангелів-Охоронців. Нам відомо, що Ленкс по-своєму розумів релігію, але мені важко повірити, що такий затятий лютеранин змінив релігійні вподобання. Не вірю я і в те, що він погодився би дати дітям інше виховання. Чесно кажучи, щось не сходиться.

— Що ви думаєте про ту пожежу в Бостоні? — поцікавився Дюпре.

— Я вважаю, що Ленкс здатен влаштувати її, — відказала Амая. — Слід визнати, що пожежа, внаслідок якої згоряє будинок і лице постраждалого спотворюється, — ідеальний привід розпочати все з нуля, здобути нове обличчя, нові документи... На мою думку, Ленкс настільки впевнений у собі, що пожертвував би зовнішністю.

— У Бостоні не могло статися багато пожеж у той період, коли зник Ленкс, причому жертв мало бути десять. — Пальці Джонсона застрибали над клавіатурою його комп’ютера. — Ось воно. Пожежа у старовинній будівлі. Десятеро загиблих, двоє людей отримали легкі поранення, одна особа перебуває у важкому стані; чоловік, чиї ініціали збігаються з ініціалами Бреда Нельсона, самостійно вибрався звідти, але впав біля дверей. Пожежники ледве встигли витягти його до того, як будівля обвалилася. Деякі тіла були майже повністю знищені, і не всіх жертв вдалося опізнати. Судячи з усього, там проживало декілька нелегалів. Я не стверджую, що це сталося, але було б неважко привласнити ідентичність особи, що загинула внаслідок пожежі. Ленкс міг підійти до охопленого вогнем будинку, проникнути всередину, отримати опіки і вчасно вискочити, дозволивши пожежникам врятувати його. Звучить дико, проте, як сказала Саласар, такий тип був би здатен піти на це й навіть вчинити щось значно страшніше.

Детектив Булл знову підійшов до дверей і виразно глянув на Дюпре. Жоден із них не зронив жодного слова. Агент здійняв руку, просячи його ще трохи почекати.

— Продовжуйте, Джонсоне.

Джонсон провів кінчиком язика по верхній губі, прикритій пишними вусами. Кілька секунд агент вдивлявся в обличчя детектива Булла, який завмер у дверному отворі. Зрештою він відірвав погляд від Булла й провадив далі:

— Ця інформація змусила мене згадати слова Джозефа Ендрюса. Коли він спілкувався з Нельсоном, його найбільше вразило, що той натякав, мовляв, було б краще, якби хлопець загинув разом зі своїми рідними. Джозеф не казав нічого конкретного — скидалося на те, що детектив навіяв йому такі відчуття своєю поведінкою. Пригадую, що Нельсон говорив щось подібне під час нашої розмови.

— Я не погоджуюсь, — сказала Амая. — Він радше констатував факт: хлопець дуже пригнічений і може погано закінчити, якщо не опанує себе.

— Не забуваймо, що рівно вісім місяців тому Нельсон вирішив стати добровольцем і приєднатися до рятувальної групи, що займалася усуненням наслідків стихійних лих, — повів далі Джонсон. — Саме тоді, коли сталися перші вбивства і його сім’я почала розпадатися. Історія повторювалася...

Детектив вирушив до іншого штату, який цілком міг виявитися Нью-Джерсі. Підтверджено, що він був у Кілліні, коли вбили сім’ю Мейсонів. Нам бракує даних, які мала відправити Такер. Ми не знаємо, скільки разів його відпускали з роботи після переїзду до Маямі, але слід визнати, що поки що все сходиться. Рятувальники носять значок і мають при собі портфельчик; їм видають спеціальний дозвіл на вільне пересування територіями, враженими ураганом. А люди завжди добре реагують на появу поліціянтів, надзвичайників, будь-кого, хто видає себе за одного з них, — підсумував Джонсон, дивлячись на Амаю. — Навіть якщо йдеться про чоловіка з такими потворними шрамами, як у Нельсона.

— Гадаю, він міг скористатися чимось на кшталт посвідчення, — припустила вона. — До того ж обирав слушну мить, коли родина почувається вразливою, розгубленою і засмученою через зруйновану оселю. Аж раптом з’являється незнайомець, чиє обличчя відбиває сліди подібного жахіття. Якщо він уміє спілкуватися, то має