Читати книгу - "Адвокат із Личаківської"

– Захворіла?

– Там інше. Горе не моє, хоч зачепило свого часу мене досить прямо. Допомагала панові інженеру, чим і як могла. Власне, він потребував насамперед моральної підтримки, матеріальний бік переймав мало… Але зараз дівчинці стало зовсім погано. Лікарі кажуть – процес невідворотний. Врятувати може хіба повний спокій. Краще за Трускавець пан інженер нічого не знайшов. Не може допустити, аби Ядзю доглядала чужа, найнята людина, а він відсторониться й платитиме гроші. Благородно з його боку. Хоч, повторюся, мені буде його не вистачати.

За звичкою торкнувшись віка, Кошовий запитав, дивлячись повз співбесідницю:

– Чим вона хворіє?

– Нерви, – коротко відповіла Магда. – Часи зараз непрості, нове століття надто вже бурхливо почалося. Дасть Бог, із часом заспокоїться. Ну, ось і ваша Личаківська.

Справді, за розмовою не помітив, як екіпаж дістався до місця.

– Ви заборонили дякувати, але дозвольте порушити заборону, – посміхнувся Клим і підвівся, збираючись виходити.

– Сядьте.

Це прозвучало різко, мов справжній наказ.

Клим підкорився. Тепер Магда вже не гралася віялом, поклала перед собою на коліна.

– У мене є певні можливості.

– У вас великі можливості у Львові, пані Магдо.

– Не безмежні. Та дещо можу. Наприклад, організувати, аби на вашу особу зробили запит за відповідними інстанціями.

– Ви дізналися про мене щось страшне чи непристойне?

– Кошовий Климентій, син відомого в Києві правника. Навчався в університеті Святого Володимира. На початку червня цього року був заарештований охоронним відділенням за підозрою в антидержавній діяльності. Причина – захищав організаторів нелегальної друкарні, де незаконним способом тиражувалася заборонена література. Зокрема, книги та газети, котрі пропагують національний рух та закликають до боротьби з утисками українців за національною ознакою.

У горлі стало зовсім сухо.

– То була навчальна література. Книги та газети просвітницького характеру.

– А ще в друкарні зберігалися друкарські шрифти й вогнепальна зброя.

– Револьвер і дві саморобні бомби хлопцям підкинув провокатор.

Марта пропустила його слова повз себе.

– Ви тиждень провели в ув’язненні. Стараннями батька вас випустили під зобов’язання у чітко визначений термін залишити Київ. Як я розумію, ви, пане Кошовий, вирішили взагалі залишити територію Російської імперії. Стати емігрантом, чи не так?

– Не політичним. Поки що хочеться триматися чимдалі від політики. Будь-якої.

– Бачте, не варто зарікатися, особливо – в наш час. Мені теж не до вподоби політика. Та нині вона таки має якесь значення для кожного з нас.

– Побачимо. Для чого ви мені зараз вирішили розказати про мене?

– Без задньої думки, пане Климентію Кошовий.

– Клим.

– Магда.

– Так для чого ви розказали мені про мене, Магдо?

– Бо ви нічого не розповідали мені про себе, Климе. Гадаю, якось розкажете. Навряд чи ця наша зустріч – остання.

Кошовий вийшов.

Став на хіднику, провів поглядом екіпаж, що сунув Личаківською вгору.

Й потім довго сушив собі голову, що це було: демонстрація сили, наступ чи не надто приховані натяки.

Усе знаю, весь ти в мене на долоні.

Та нікому нічого не скажу.

Або – ти весь мій…

І все лиш починається.

Київ,

серпень-вересень 2014 р.

Література:

1. Гінріхс Ян Пауль. Lemberg – Lwov – Львів. Фатальне місто. – К.: Вид-во Жупанського, 2010.

2. Козицький Андрій, Білостоцький Степан. Кримінальний світ старого Львова. – Львів, Афіша, 2001.

3. Лемко Ілько. Львів і європейськість. – Львів, Апріорі, 2013.

4. Яворський Францішек. Львів давній і вчорашній. – Львів, Центр Європи, 2014.

Примечания

1

Згадується державна Винниківська тютюнова фабрика, заснована наприкінці XIX століття в місті Винники, одному з передмість Львова. Фабрика стала основним промисловим підприємством міста, котре давало робочі місця та сприяло розбудові й розвитку Винників.

2

Частина вулиці Личаківської (перша назва Глинянська), котра від 1789 р. стала головною артерією Личаківського передмістя. У 1894 р. нею була прокладена лінія електричного трамвая. Нижній Личаків та Верхній Личаків умовно розділяє костел Святого Антонія.

3

Королівство Галичини і Володимирії (Лодомерії) – коронний край, складова частина Габсбурзької монархії, Австрійської імперії та Австро-Угорщини у 1772–1918 роках. Об’єднувало українські етнічні землі (історичну Галичину), які стали називати Східною Галичиною, та землі Малопольщі (Західна Галичина).

4

Батяри – представники львівської міської субкультури, котра існувала з середини ХІХ до середини ХХ століття. Назва «батяр», імовірно, виникла від угорського «betyar», що означає особу, яка має дивні погляди і робить непередбачувані вчинки, авантюриста, гульвісу. Виникли на Личакові і Погулянці, у парку «Погулянка». Гуртувалися навколо «садочків» – пабів при місцевих пивоварнях. Спочатку батяри були хуліганами, гульвісами і кишеньковими злодіями. Згодом вони перестали красти і бешкетувати. Натомість усіляко почали висміювати «стару кряку» Австро-Угорську імперію.

5

«Віденська кав’ярня» – одна з найстаріших кав’ярень Львова, заснована Карлом Гартманом. На початку ХХ століття була улюбленим місцем зустрічі представників міських ділових кіл, у тому числі – ділків «чорного ринку».

6

Фірма Бачевських, заснована у 1782 році біля Львова, вважається найдавнішою лікерно-горілчаною фабрикою Польщі. Алкогольні вироби, виготовлені за їхньою технологією, були набагато ніжніші та прозоріші, ніж більшість інших марок. Це дало велику популярність компанії не лише у Львові, але і в інших частинах Австрійської імперії. Компанія отримала від цісарського двору право на престижну марку «Імперський Орел». Згодом цісарський двір також надав компанії право титулуватися як K.u.K. Hoflieferant, тобто «Постачальник Цісарського та Королівського Двору».

7

Регулярний рух другого в Україні і четвертого в Австро-Угорщині електричного трамвая було відкрито у Львові 31 травня 1894 року.

8

Ямська – вулиця в Києві, проходить повз Байкове кладовище, тоді – міську околицю. В описаний період була відома як київська «вулиця червоних ліхтарів». Описана у повісті О. Купріна «Яма».

9

Державні установи в Російській імперії, буквального відповідника в українській мові не мають. До них належать не лише чиновницькі кабінети, але й приймальні, канцелярії тощо.

10

Пасажирські поїзди Російської імперії мали вагони трьох класів, котрі вирізнялися за кольорами. Синій відповідав І класу, жовтий – ІІ класу, зелений – ІІІ класу. Поштовий вагон мав коричневий колір.

11

«Русское слово» – найдешевша щоденна газета Російської імперії, видавалася з 1895-го по 1918 рік.

12

«Київські губернські відомості» – офіційна урядова газета Київської губернії (Російська імперія). Видавалася російською мовою. Існувала з 1837-го по 1917 рік, з 1866-го виходила з