Читати книгу - "Фантомна довіра, Лана Вернік"

Джерело cripo.com.ua)

— Караван — на початку липня, — сказав Бакеро, покосившись на Лору. — Ти зростешся?

— Так, — Степан кивнув. — Ти піцу привіз?

— Звичайно, — циган розплився в усмішці. — Навіть дві.

— Зараз мені антибіотик Лора вколе і спробуємо, що ти там так хвалив.

— Оце ти влип… — Бакеро поглянув на флакон і шприц, котрі Лариса вийняла з пакета.

— Я піду помию руки, — вона підвелась і вийшла з кімнати.

— Давай мінятися місцями, — Степан підвівся зі стільця.

— Ти їй розповів про себе? — стишено запитав Бакеро.

— Трохи. Не все. Сказав, що маю закінчити одну справу. Не сказав, яку саме...

— І як?

— Хвилюється.

— Бонд, ти закінчиш цю — тобі навісять наступну. І так — до безкінечності. Вони занурюють тебе в це болото все глибше і глибше. Ти справляєшся — Фурія нагліє.

Лора підійшла до дверей і почувши згадку Фурії зупинилась, прислухалась.

— Вона вже накинула тобі окрім зброї ще й нелегалів, — говорив Бакеро. — Лишилось тебе ще в наркоту вмокнути, а потім ти не вилізеш з її кігтів...

— Та вже.

— Бляха, Бонд, нахрін тобі ця кримінальна розвідка? Це — не твоє. Тікай від Фурії, доки ще живий… Доки тебе не спалили...

— Накрию цей караван і буду вільний.

— Я в це не вірю. І ти в це не віриш...

Лора відчинила двері і зайшла до кімнати. Чоловіки замовкли.

— Ти, може, сходи по Тоню, доки я тут буду вбирати в себе ліки, — звернувся Степан до цигана.

— Добре, зараз піду, — той вийшов.

Лора набрала шприц і присівши поруч зі Степаном на ліжко зробила укол.

— Я маю тобі дещо сказати, — промовила вона тихо. Він повернувся на бік і поглянув на неї, очікуючи, що Лора скаже. — Я почула частину вашої з Бакеро розмови, двері були не зачинені… І я хочу запитати...

— Питай, — він напружено вдивлявся в обличчя дівчини, котра помітно хвилювалась.

— Ти — кріт?