Читати книгу - "Поліція"

Крон відповів на рукостискання. Міцно. Напевно, нові кілограми перейшли у м'язи.

— Кава у вас смачна, — усміхнувся він зі знанням справи. — А ось новини у мене, як завжди, погані.

— Он як?

— Зазвичай я не приходжу сам, але в даному разі мені хотілося поговорити з вами віч-на-віч, перш ніж ми, можливо, що-небудь напишемо на папері. Йдеться про Сільє Гравсенг, вашу ученицю.

— Мою ученицю, — уточнив Харрі.

— Хіба я помиляюся?

— Ні, не помиляєтеся. Просто у вас це прозвучало так, ніби вона вивчає саме мене.

— Я докладу всіх зусиль, щоб сформулювати свою думку якомога точніше, — сказав Крон і розтяг губи в посмішку. — Вона прийшла прямо до мене, замість того щоб піти в поліцію. Боячись, що вони стануть захищати своїх.

— Хто це «вони»?

— Поліція.

— Я не…

— Ви багато років пропрацювали в поліції, і, працюючи в Поліцейській академії, ви є частиною системи. Бачте, вона боялася, що поліція стане умовляти її не подавати заяви про зґвалтування. І що коли вона заперечуватиме, це зможе надалі пошкодити її кар’єрі в поліції.

— Про що ви говорите, Кроне?

— Я висловився недостатньо ясно? Ви зґвалтували Сільє Гравсенг тут, у цьому кабінеті, учора ввечері, незадовго до півночі.

Послідувала пауза, під час якої Крон уважно дивився на Харрі.

— Не те щоб я збирався використати це проти вас, Холе, але відсутність видимого подиву говорить сама за себе і підтверджує достовірність слів мого клієнта.

— А вам потрібні підтвердження?

Крон з’єднав кінчики пальців на руках:

— Сподіваюся, ви розумієте серйозність цієї справи, Холе. Якщо про зґвалтування буде подано заяву і справа отримає розголос, це змінить ваше життя.

Харрі спробував уявити його в адвокатській мантії. Процес. Жест вказівного пальця у бік Харрі з трибуни. Сільє, що стражденно витирає сльозу. Дурнуватий обурений вираз обличчя члена суддівської колегії. Вороже настроєна публіка. Невпинне шкрябання олівця судового художника.

— Єдиною причиною, з якої тут перебуваю я, а не двоє поліцейських із наручниками, готових вивести вас звідси і провести коридорами повз колег і студентів, є те, що це матиме наслідки і для мого клієнта.

— Які, наприклад?

— Ви, звичайно, розумієте. До неї назавжди приклеїться ярлик жінки, що відправила колегу до в’язниці. Заклала — от як це назвуть. А цього, наскільки я розумію, в поліції не люблять.

— Ви надивилися фільмів, Кроне. Поліція воліє, щоб зґвалтування розкривалися незалежно від того, хто потрапить під підозру.

— А судовий процес, звичайно, стане величезним стресом для молодої дівчини. Особливо перед серйозними іспитами. Оскільки вона не наважилася відразу піти в поліцію, а була вимушена подумати і звернутися до мене, багато технічних і біологічних доказів уже втрачені. А це означає, що суд може тривати довше, ніж зазвичай.

— А які докази у вас є?

— Синці. Подряпини. Порвана сукня. І якщо я попрошу оглянути цей кабінет на предмет пошуку доказів, я упевнений, відшукаються нитки цієї ж таки сукні.

— Отже…

— Але у мене є варіант, Харрі.

— Он як?

— Я можу запропонувати вам альтернативу.

— Диявольську, я сподіваюся?

— Ви розумна людина, Холе. Ви знаєте, що у нас немає прямих безперечних доказів. Але саме це є типовим для справ про зґвалтування, адже так? Слово одного проти слова іншого, і у підсумку обоє програють. Позивача підозрюють у голослівності і неправдивих звинуваченнях, а виправданому, на загальну думку, просто пощастило. Зважаючи на те, що від процесу програють обидві сторони, Сільє Гравсенг висловила побажання, точніше, внесла пропозицію, яку я, безумовно, підтримую. І дозвольте мені на мить вийти з ролі адвоката потерпілої, Холе. Я раджу вам прийняти цю пропозицію. Адже альтернатива їй — заява в поліцію. Вона висловилася дуже ясно.

— Он як?

— Так. Як людина, професія якої — дотримуватися законів цієї країни, вона вважає ясним як Божий день, що її обов’язок —" потурбуватися про те, щоб насильник був покараний. Але, на щастя, для вас, не обов’язково судом.

— Отже, справа у принципі?

— Якби я був на вашому місці, я був би трохи менш уїдливим і трохи вдячнішим, Холе. Я міг би порадити їй подати заяву.

— Ну і чого ж ви хочете, Кроне?

— У загальних рисах — щоб ви залишили посаду викладача Поліцейської академії й більше ніколи не працювали в поліцейській системі. А Сільє продовжить спокійно вчитися тут, і ви їй не заважатимете. Те ж саме буде, коли вона почне працювати. Одне нешанобливе слово з вашого боку — і договір анулюється, а вона подає заяву в поліцію.

Харрі поставив лікті на стіл і нахилився вперед, опустивши голову і потираючи лоба.

— Я збираюся скласти письмовий договір у формі угоди, — сказав Крон. — Ваше звільнення — проти її мовчання. Передбачається, що обидві сторони триматимуть у таємниці умови договору. Вам все одно навряд чи вдасться завдати їй шкоди, якщо ви розголосите договір, а ось вона зустріне розуміння.

— Але якщо я погоджуся на таку угоду, то визнаю себе винним.

— Сприймайте це як скорочення збитку, Холе. Людина з вашим досвідом легко зможе знайти собі іншу роботу. Слідчого у страховій компанії, наприклад. Там платять краще, ніж у Поліцейській академії, повірте мені.

— Я знаю.

— Гаразд, — Крон відкрив кришку мобільного телефона. — Як виглядає ваш розклад найближчими днями?

— Можна розібратися з цим завтра, раз така справа.

— Добре. Тоді у моєму офісі о другій. Ви ж пам’ятаєте мою адресу?

Харрі кивнув.

— Чудово. Вдалого дня, Холе!

Крон жваво підхопився зі стільця. Штанга і вправи для пресу, подумав Харрі.

Після його відвідин Харрі подивився на годинник. Був четвер, цього тижня Ракель збиралася прилетіти на день раніше. Літак приземлявся о 17.30, а він запропонував зустріти її в аеропорту. Вона зазвичай говорила "ні, не варто…", а цього разу з вдячністю сприйняла його пропозицію. Він знав, як вона любила ці сорок п’ять хвилин у машині на шляху до міста. Розмови. Спокій. Прелюдія до хорошого вечора. Її жвавий голос, те, як вона пояснює, яке насправді значення має той факт, що сторонами в міжнародному суді в Гаазі можуть виступати тільки держави. Розмова про юридичну силу і безсилля ООН. А за вікном пропливає пагорбистий краєвид… Іноді вони розмовляли про Олега, про те, як у нього йдуть справи, як він із кожним днем виглядає все краще і краще, про те, як поступово повертається до них колишній Олег. Про його плани. Про навчання, юриспруденцію, Поліцейську академію. Про те, як їм пощастило. І про те, яка крихка річ — щастя.

Вони абсолютно відверто розмовляли про все, що думали. Майже про все.