Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Відьма 📚 - Українською

Читати книгу - "Відьма"

873
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відьма" автора Томас Олд Х'ювелт. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 63 64 65 ... 114
Перейти на сторінку:
хто які сайти дивиться. Дуже зручно, якщо хочеш з’ясувати, чи не обманює хтось тебе.

— Гаразд. Ти впевнений, що нічого більше не залишилося? Вони шукатимуть повсюди, і я хочу, щоб ти добре це розумів.

— Джейдон фотографував… — він зробив рукою дугу в повітрі й нерішуче оглянувся. — Ну, те, про що я тобі говорив. Тату, ти маєш їм про це сказати. Вони мусять негайно вилучити в нього телефон, якщо захочуть його заарештувати. Але, наскільки я пам’ятаю, то все.

«Що ж, залишається сподіватися, що ти не помилився.»

— Щось іще?

На мить Тайлер замислився, а потім помотав головою:

— Ой, зачекай!

Він почервонів і почав длубатися в телефоні. Стів впівока спостерігав за тим, що той робив, і здивовано помітив, що Тайлер гортав папку зі звуковими файлами. Потім клікнув на один з них.

— Мені потрібно знати, що то таке? — запитав Стів.

Тайлер похитав головою й подивився на файл із жалем та відразою. А потім двічі натиснув великим пальцем, і файла не стало.

Стів розрахувався, і незабаром вони вже прогулювалися берегом Гудзона, втягнувши голови у коміри й заклавши руки до кишень. Вони неквапливо пройшли повз гавань для яхт і дійшли до височезної колони, на яку спирався міст Гамільтон Фіш Брідж. Потім постояли під мостом, подивилися на його відбиток, на помаранчеві іскри у чорній воді. Північно-східний вітер розмаював їхній одяг і волосся, ніби намагаючись підхопити їх і віднести до Блек-Спрінга. Але ріка текла далі, геть від тієї темряви, що їх оточувала. Вона текла повз Нью-Йорк і вливалася до Нью-Йоркської затоки, далі — до Атлантичного океану, де далеко-далеко на сході перші світанкові промені завжди займаються раніше, ніж на тих пагорбах, де вони жили.

— Завтра поговори з Лоуренсом, — сказав Стів. То був останній клаптик пазла, і якщо він встане на місце, в них принаймні буде шанс. — Ти ж довіряєш Лоуренсові, так? Розповіси йому про те, що ми зробили, і скажи, що він має, що б там не сталося, тримати язика на прив’язі й дотримуватися лише нашої версії. Роз’ясни йому, що для нього то єдиний шанс вибратися з цієї історії без поганих наслідків. Якщо Джейдон проговориться, допитають вас обох. Як ти гадаєш, Лоуренс витримає це?

Тайлер знизав плечима.

— А ти сам? Витримаєш?

Син повільно кивнув. Тайлер мав вигляд приреченого на смерть злочинця, якого запитали, чи зможе він самотужки подолати останній шлях до шибениці. Стів обняв його й відчув, що хлопця б’ють дрижаки.

— Ніхто цього не мусить знати, — сказав він. — Тільки ти і я.

Хлопець стояв і дивився на баржу з гравієм, що повільно повзла рікою. Її двигун стиха гуркотів. Під очима в Тайлера були темні кола. Стів збагнув, що Тайлер відчував не лише страх — його мучило відчуття провини. Хлопець був з характером. Лише кілька людей із числа знайомих Стіва мали таке ж сильне, як у Тайлера, відчуття справедливості. Стів добре пам’ятав, з якою гордістю Тайлер дивився на нього, коли він захищав свої ідеали на засіданні ради у переддень Дня всіх святих. І раптом він зрозумів, що, можливо, накладає на сина такий тягар, якого він сам ніколи не зміг би понести.

«Він повинен пройти крізь це, — подумав Стів, — альтернативи немає. Можливо, якийсь час воно мучитиме його, але потім мине, як усе врешті минає».

Піднята баржею хвиля добігла до підпори моста, і її білі гребені вдарились об валуни. Несподівано Стів розсердився сам на себе за ці погані передчуття. Він захищав Тайлера, тому що любив його. Батьки люблять своїх дітей і захищають їх будь-якою ціною. Хіба сам Тайлер не запитував його не так давно в інтерв’ю для власного блога про те, кого Стів врятував би: власну дитину чи село в Судані?

Звичайно, ти рятуєш власну дитину. Це і є любов.

— Гаразд, — помовчавши, сказав Тайлер. Він тремтів, тому Стів притиснув його до себе і, зігріваючи, трохи розтер долонями.

— Чудово. Будь сильним, синку, і все буде добре. Ти не заслуговуєш на покарання.

— А мамі ти збираєшся сказати?

— Ні.

До цієї миті Стів про це навіть не думав, але таке рішення здалося йому вірним.

— Це лишиться поміж мною й тобою.

— Згода, — кивнув Тайлер, кілька секунд помовчав, а потім стиха додав:

— Дякую, тату.

Вони стояли й дивилися на те, як повз них тече холодна, темна вода. Стів ніколи не забуде цю мить, яку вони з сином провели разом. Раптом йому нестримно захотілося зайти на баржу разом із Тайлером, залишити позаду Блек-Спрінг і плисти за течією, до гавані Нью-Йорка і далі — назустріч новому світанку. Туди, де усе знову стане справжнім. У спалаху дежавю він почув саркастичний сміх Метта: «Отже, тату, кого ти врятуєш: Тайлера чи мене?» Того вечора Стів відповів банальністю, і Тайлер безпомилково відчув політкоректність його слів. А правда полягала в тому, що, якщо починати по-справжньому обирати між двома дітьми, почуватимешся незручно. Зі спілкування з батьками під час лікарської практики у Медичному коледжі Нью-Йорка він знав, що то була цілком природна річ, проте коли тебе самого змушують поглянути на себе у дзеркало, враз з’являються вкрай бентежні почуття.

Але сьогодні, стоячи біля опори моста, обнявши однією рукою старшого сина, він не боявся визнати правду. Попри те, що Стів усім серцем любив Метта і Джоселін, і, напевно, в нього потьмарився б розум, якби щось сталося з кимось із них, Тайлер для нього завжди буде на першому місті.

Але тієї ночі, коли він лежав у ліжку, сумніви нікуди не втекли…. ніби в його голові стирчала газова трубка, а на її кінці — вогник, що ніяк не бажав згасати.

Джоселін перепросила за сплеск емоцій, а Стів — за грубе зауваження. Врешті-решт, усі вони були під шаленим тиском. Невисловлене звинувачення було знову поховане, але вони це мали зробити — заради взаємного примирення. Коли вони лежали удвох у темряві, Стів спокійним голосом переказав дружині, що трапилося з Тайлером — ту версію подій, яку він збирався оприлюднити у Відьмоконтролі. Він ніколи не міг доладно брехати дружині, та й не мав для того причин, але тепер, коли з його вуст із дивною легкістю линув потік напівправди, трохи засмутився, помітивши, що йому навіть не соромно. Джоселін була приголомшена і похвалила його за те, що він зміг оце все витягти з Тайлера. Вона знову попросила пробачення за те, що звинувачувала чоловіка у бездіяльності, але Стів поклав вказівного пальця їй

1 ... 63 64 65 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьма», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відьма"