Читати книгу - "Дев'ять кіл Пекла і ти - моя, Артеліна Грудень"

Працювати виходило погано: атмосфера в кабінеті була напружена, а Кріс не відповідала ні на мої дзвінки, ні на смс. Я не знаходила собі місця і картала, що кинула її вчора одну в барі.
Час біг, гудки йшли, а від подруги не було відповіді. Я себе накрутила так, що навіть бос забув про нашу сварку і поцікавився:
- У тебе все гаразд? Ти вся бліда і дзвониш не перестаючи останню годину.
- Не знаю. Здається, ні.
Костя відклав документи й уважно подивився на мене.
- Здається, я забула зранку закрити кран із водою. Я не пам'ятаю. Раптом я вже всіх затопила?
- Збирайся, підемо, подивимося.
- Я сама. Можна? У тебе в обід зустріч.
- Добре, - відпустив мене бос і я буквально вилетіла з офісу і помчала до Кріс.
Хоч би вона була жива і здорова! Сподіваюся, я не залишила її вчора з маніяком.
Дорога багато часу не зайняла, а ось відкривала двері подруга довго. Я мало не посивіла!
- Ти смерті моєї хочеш? - паніка почала відступати, а на її місце прийшло бажання відшльопати одну руду красуню. - Врахуй, якщо знайду хоч одну сиву волосину, вимагатиму з тебе похід у найкрутіший салон! - пригрозила я, сама собі в цей момент нагадуючи бабусю, яка бурчала.
Тільки подруга обійняла мене міцно-міцно і тихо прошепотіла:
- Елечка...
О, Господи, що сталося? Її образили? Знайду і закопаю того брюнета! І Антона цього теж. Пригледів він...
- Так, що сталося? - я уважно оглянула Кріс з голови до п'ят. - Не лякай мене, винишко я не прихопила, а серце вже завмерло, - я приклала руку до грудей і страшно витріщила очі.
Якщо зараз посміхнеться, значить нічого страшного не сталося і лопату можна не купувати. 
Кріс тихенько засміялася і затягнула у квартиру. Дівчина прокинулася і ввімкнула режим «господиня». Мене притягли в кухню, посадили за стіл і навіть стали пригощати чаєм і оладками, заговорюючи зуби дурницями.
Так-так...
- Блін, Кріс, мені здається чи у тебе в квартирі мужиком пахне?! - нарешті я зрозуміла, що мене так бентежило у квартирі подруги! - Прокляття великої любові впало?
Я була готова плескати в долоні від щастя! Терпіти не можу цього Рому!
- Пам'ятаєш хлопця з бару?
Соромлячись запитала Кріс і я просяяла:
- Того красеня-брюнета? О, так-а-а-а-а-а... Скажи це! Я хочу почути! 
Ось таку подію можна й оладушком відсвяткувати! Я щедро полила його медом, а потім почула:
- Я виходжу за нього заміж.
- Що? - виделка випала з рук подруги і дзвінко вдарилася об тарілку. - Я розраховувала на захоплену розповідь про найкращий у світі секс. Ти це серйозно?
- Так.
- У тебе точно ніде не приховане винишко? - я озирнулася, шукаючи опору для моєї розхитаної нервової системи. - Як ти примудрилася? Коли я говорила тобі викинути Рому з голови і закрутити інтрижку, то не мала на увазі весілля і діточок від незнайомця. Хоча мужик шикарний, тут взагалі я несамовито плюсую. Кріс, але шлюб? Ти впевнена?
- Це фіктивний...
- О, ні! - я застогнала, відсунувши тарілку з оладками. - Так і знала, що є підступ. Ти не зможеш зіграти це. Я тебе знаю! Або завалиш роль, або закохаєшся по-справжньому. Причому другий варіант імовірніший за перший! І я б пораділа, чесно, якби цей красунчик зрештою не розбив твоє серденько.
- Не закохаюся, - вперто Кріс. - Він надмірний, нахабний, нетактовний, упертий і зарозумілий тип. Ти б чула, що він Мар'яні сказав! Я такою блідою сестру не бачила навіть коли в неї був токсикоз.
- Боже, він дав відсіч твоїй божевільній сестричці? Слухай, я передумала! Я в справі! Перевиховаємо твого красеня, закохаємо і змусимо його тебе на руках носити!
Я вже подумки потирала руки. Нехай у мене в особистому житті все не ладиться, але подрузі я допоможу! 
- За допомогу у фіктивному шлюбі він подарує мені ательє. Моє власне!
- Він ще й багатий! - ахнула я. - Це джекпот, Христино!
- Сама б я півжиття на ательє збирала, - сумно зауважила дівчина й опустила погляд.
Напевно зараз себе поїдом їсть, що зважилася на таку авантюру.
- Ти невиправна! Про що ти тільки думаєш?! Мужик красивий, рішучий, цілеспрямований, готовий здійснити твою мрію і однією лівою відтісняє від тебе всі проблеми, до того ж багатий! Ти просто зобов'язана його закохати в себе!
- Ель, я не зможу, і до того ж Рома...
Знову цей козел! 
- Та забудь ти нарешті про нього! - психанула я. - Він зробив свій вибір - одружився з Мар'яною. Усе!
- Я його змусила. Ти б прочитала, що я йому написала.
Знову двадцять п'ять.
- Кріс, він дорослий чоловік. Щоб ти йому не сказала, не написала, він мав чинити так, як вважав за потрібне. Просто тому, що ти була не в адекваті, тому що вся сімейка напирала на тебе, а він мав захистити тебе від тих проблем, які сам і створив!
- Аріша не проблема, - завелася Кріс.
Нічого проти малятка я не маю.
- Давай без причіпки до слів. Усе просто, любив би насправді - потягнув би в печеру.
- Він і хотів...
- Я теж хочу свого боса, але не сплю з ним, бо хотіти й робити - різні речі!
Ляпнула я на емоціях. Як невчасно, чорт забирай!
- О, значить, усе-таки, крига скресла? - усміхнулася Кріс. 
- Нічого подібного. Я просто визнала проблему. Знаєш, як на зборах алкоголіків. Перший крок до лікування - це визнання хвороби.
Кріс тихо сміялася в кухоль, потішалася наді мною. Теж мені подруга.
- Чорт із ним, із цим Дроворубом! Коли ти з красенем із бару зустрічаєшся?
Перевела я спритно розмову на потрібну тему, і Кріс тут же відгукнулася:
- Його звуть Макс, і ми сьогодні вечеряємо в ресторані.
- Вечеряєте? Так чого ми сидимо?! Біжи одягайся, підемо купувати тобі карколомне вбрання і суперську спідню білизну!
- А білизна навіщо? Я не збираюся з ним спати!
Ледь стрималася, щоб не закотити очі. 
- Господи, яке ж ти ще дитя! Спати і не треба. Якщо хочеш завоювати мужика, дій старим перевіреним способом.
- Борщем і котлетами?
Що за дурний стереотип?  Кого їжа утримувала поруч із жінкою? Адже чоловік мисливець за своєю натурою і те, що саме йде в руки, зазвичай не цінується, а значить:
- Збудимо і не дамо! Все, марш збиратися! У нас мало часу.
Скомандувала я, нарізаючи оладок. По венах вирував адреналін. Я піднеслася духом і мені не терпілося зібрати Кріс на побачення. Вона повинна вбити цього Макса наповал. Він ще не зрозумів, яке сонечко йому дісталося!
П.С. У тг-каналі було опитування: після завершення "Дев'яти кіл Пекла" викладати книжку "Бути розумничкою - дурня" (історія Кріс) чи повернутися до книжки "Запасна". Поки що лідирує друга книжка, якщо вам цікавіше прочитати історію Кріс, то дайте автору знати, проголосувавши в тг-каналі t.me/aretelinabooks