Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

Виявилося, Фіалка з чоловіком і компаньйонкою зупинилися в тому самому гостиному домі, що й Маяліна з Каяром. Просто якось розминулись і досі не траплялися один одному на очі. І чоловік Сорри знайшовся там. Він сидів унизу, у залі за столом, щось пив у компанії підозрілих особистостей, яких Маяліна відразу приписала до піратів. Чоловіки тихо перемовлялися і на наближення Фіалки відреагували однаково — схопились і почали посміхатися. Маяліну, схоже, вони навіть не помітили.

Переказ історії про те, як Каяр залишився один у будинку лиходійки Роззі у Фіалки вийшов коротким і чітким. Так само вона сказала, що Каяру тепер треба допомогти, представивши Маяліну своєю подругою і натякнувши, що її чоловік друг сина головної вовчиці. А потім терпляче вислухала вказівки свого чоловіка, погодилася негайно вирушити на корабель і не сходити більше на берег, і пообіцяла добре поводитися і берегтися. Після чого спокійно, прогулянковим кроком, вирушила в порт, розкривши над головою парасольку від сонця, а Маяліна, Луві та два страхолюдні мужики йшли слідом.

І, незважаючи на побоювання Маяліни, якій здавалося, що ось-ось звідкись вискочить неприємний син Роззі і намагатиметься всіх зупинити, нічого так і не сталося.

— Багаж принесуть хлопчики Майро, — сказала Фіалка, коли всі благополучно опинилися на палубі корабля, а Сорра і Маяліна в каюті, куди їм принесли чай і солодощі, і, побачивши нерозуміючий погляд Качечки, похитала головою і сказала: — Майро — мій чоловік. Майро бол-Сойху, тобі його представляли, коли нас усіх разом одружили. Пам'ять у тебе… Гаразд. Багаж принесуть хлопчики, що мій, що твій, де б він не був. Чоловіка також принесуть. Після чого ми швиденько вирушимо до архіпелагу нашої Червоногрудки. Там зараз безпечно, і Майро погодився навіть служити, щоб ця безпека поширювалася на нього та його родину. Загалом, не має значення. Ще, впевнена, що у зв'язку з ситуацією, яка склалася, у нас буде набагато більше кораблів супроводу, ніж я думала спочатку. Тож не турбуйся, навіть якщо ми їх не побачимо, вони там будуть, під ілюзіями та щитами. Не дарма ж Майро вів переговори з тими магами, а тато розпродував скарб, який сам і закопав... Загалом, і це теж неважливо. Просто вони в мене розумні та передбачливі. Отже, все буде добре, незважаючи на те, що магією я зараз майже не можу користуватися. Дитина погано реагує. Мабуть, він теж матиме дар, причому протилежний моєму. А я водниця і, якщо чесно, трохи боюся, я ніколи їх не бачила…

— Кого? — запитала Маяліна, що зовсім заплуталася.

— Магів, таких як твій чоловік. Втім, може, й бачила, просто не знала, що це вони. Навіть мій тато про них не знав, а мені розповів Майро, коли я ледь не знепритомніла, просто спробувавши сплести побутове плетіння для позбавлення від пилу та павуків. Ось тоді він і вирішив, що нам час тікати, ще до перших повідомлень про демонів. Він у мене розумний, а я хотіла лише титул. Дивно так. Правда?

Маяліна несміливо кивнула, а Сорра розсміялася і веліла їсти солодке і не звертати уваги на дурниці, які каже вагітна жінка. Вагітні, виявляється, вічно якусь нісенітницю несуть, а у Фіалки звідкись ще й узялося бажання скаржитися та розповідати про себе. Доводиться постійно стримувати себе.

Маяліна кивнула, слухняно взяла цукерку і вирішила, що тепер просто чекатиме. А ще подумала, що боги їй таки допомагають, інакше не послали б Фіалку. І нехай її чоловік рятує Каяра тільки заради більшої безпеки дружини, це все одно добре. Бо бодай чесно.

***

Каяра принесли, коли вже стемніло. Уклали на палубу, де над ним досить довго сидів немолодий маг, вишукуючи маячки та іншу гидоту, яку на нього могли причепити в будинку Роззі. З уривків розмов Маяліна зрозуміла, що там взагалі могло статися будь-що, і що їй дуже пощастило, що не напоїли приворотним зіллям, як тільки переступила поріг. Ще зрозуміла, що штурмували той будинок хоч тихо, але нікого особливо не шкодуючи, і ледве стрималася від розпитувань про долю Роззі. Просто сама не знала, чого їй хотіла. Чи то смерті, болючої, чи щоб просто злякалася і покаялася, якщо здатна на це.

Каяра зрештою перенесли до каюти.

Фіалка довго стояла на палубі з чоловіком, якого, як виявилося, Маяліна взагалі не запам'ятала, хоч і бачила. Він був трохи нижче за дружину, з симпатичним обличчям, дивлячись на яке складно запідозрити видатний розум, і з гарною усмішкою, майже такою ж, як у Каяра.

Про що вони там говорили, Маяліна природно не знала, але судячи з зосередженого вигляду обох, явно не про почуття і не про те, як сумуватимуть. Фіалка взагалі дівчина прагматична, з тих, яких особливо не любили у школі для справжніх елана. Адже справжні елана не повинні думати, що буде далі і тим більше про те, як вирішити проблему. Справжнім елана головне знайти здатного на це чоловіка.

— Все буде добре, — пообіцяла Маяліна Каяру, котрий так і не прийшов до тями, погладила його по голові. На кораблі був досвідчений маг-лікар, що вміє годувати пацієнтів, які не приходять до тями, і заспокоювати їх впадаючих у паніку дружин. Десь там, у темряві, що згущується, чекали кораблі супроводу, здатні відбитися від піратів. А Маяліна з чоловіком знаходились на новенькій чотирищогловій баркентині, кораблі швидкому, хоч і примітному. — Все буде добре. І навіщо ми тільки до тих родичів вирушили? Чому я так не хотіла ображати тих, хто кривдив мого чоловіка? Я, мабуть, дурна, але тепер усе буде гаразд.

А головне, що зрозуміла несподівано для самої себе Маяліна, незважаючи на те, що зараз Каяр лежить і не приходить до тями, більше не треба боятися пророчого сну, що повторювався багато разів. Бо він уже справдився. І чоловік не помер. Та й не впав у стан напівсмерті, в який міг впасти. Тож тепер слід набратися терпіння, а коли прийде до тями, безтурботно посміхатися. І говорити, що все добре.

Тому що справді добре, набагато краще, ніж могло б бути.