Читати книгу - "Пацієнт, Трюде Тейге"

— То зброя була в руках Маріанне Вінтер, коли пролунав постріл? — перепитав він за якийсь час.

— Усе відбулося надто швидко, я не встиг зорієнтуватися. Сюсанне на той момент уже випустила рушницю.

— Це могло статися випадково, — завважив Еґґсбьо.

— Звісно, але мені здається, вона застрелила його навмисне. Фруде саме почав розповідати про неї і про те, як убили Аллана. Він пішов за ним сюди і вдарив. Потім, мабуть, зателефонував Маріанне, та прийшла й вколола Алланові смертельну дозу кетаміну, а тоді змусила Фруде замести всі сліди вбивства і таємних експериментів.

Ленсман зняв кашкета, прочесав пальцями волосся, струсив з брів кілька дощових крапель.

— Хай техніки виконують свою роботу. Я попередив Карстена. Він прилетить з Осло першим рейсом, раненько.

— Отже, з допитом Маріанне Вінтер чекаємо до завтра?

— Так, Карстен хоче бути присутній.

— А Сюсанне зовсім розклеїлася?

— Еге ж, з неї зараз не видобути нічого притомного. Їй дали заспокійливе.

Хтось постукав у вікно авта. То був один з криміналістів-техніків.

— Ми знайшли в підвалі сліди крові, давні. Хтось намагався їх змити.

88

Кайса відразу з летовища Віґра поїхала в управу ленсмана у Воґені, щоб бути на місці, коли Карстен та Еґґсбьо вийдуть й оголосять про обрання запобіжного заходу для Маріанне Вінтер. Було тринадцяте травня. Кайса вже пройшла чотири перші сеанси хіміотерапії у клініці Драммена і тепер поверталася додому на вихідні. Планувалося, що Карстен побуде з нею, але він подався в Лусвіку в зв’язку з подіями в підвалі санаторію. Поки що все йшло досить непогано, хоча й відчувала невеличку слабкість, але Кайса була налаштована й на гірше. Почувши по авторадіо про прес-конференцію, вона вирішила податися просто туди, а вже потім забрати Юнаса з дитсадка.

Напередодні, наступного дня, після того як застрелили Фруде Ульсена, поліція коротко повідомила для преси, що одна особа загинула, друга — у лікарні, а третя — затримана. Три доби вони працювали без перепочинку. Кайсі нетерпілося почути офіційну заяву.

Кайса прослизнула в двері й стала під стіною у великій залі, де юрмилися журналісти та фотографи. Ленсман Уле-Якоб Еґґсбьо кахикнув у кулак, привітався, стисло зреферував події, про які йтиметься на прес-конференції, а тоді передав слово Карстенові.

Карстен, обводячи поглядом зібрання, на секунду затримався на Кайсі, але й бровою не повів. Він коротко розказав, що загиблий — Фруде Ульсен, чоловік, який нещодавно сидів у СІЗО за підозрою у скоєнні вбивства Аллана Вінтера й у причетності до зникнення його сестри тринадцять з половиною років тому. І додав, що один з поліцейських став свідком подій у санаторії.

— Ще до вистрілу, у розмові між двома особами, виринула нова інформація про вбивство Аллана Вінтера. Одна з цих осіб сидить зараз у СІЗО, — Карстен зробив паузу й знову обвів поглядом залу. — Йдеться про матір Аллана Вінтера, Маріанне Вінтер.

Камери навально затріскотіли, як це завжди буває на прес-конференціях, коли хтось виступає з сенсаційною заявою. Ніби вираз обличчя промовця цієї миті чимось мав би відрізнятися від виразу ще кілька секунд перед тим.

Карстен незворушно вів далі.

— Підставою затримання є обвинувачення у скоєнні умисного вбивства Аллана Вінтера. В обвинуваченні ми опираємося на твердження Фруде Ульсена перед самою його смертю, яке узгоджується з нашими знахідками. Маріанне Вінтер обвинувачується ще й в іншій справі: завдання важких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті. Формулювання цього обвинувачення може бути зміненим, залежно від результатів подальшого слідства. Тобто розслідування не конкретних подій у підвалі санаторію чи вбивства Аллана Вінтера, а діяльності Маріанне Вінтер як лікаря і науковця Ми маємо підстави вважати, що за понад десять років вона, не ведучи документації, вдавалася до недозволених методів досліджень і проводила експерименти над пацієнтами, які призвели до смерті кількох з них. Ми вважаємо, що ця діяльність пов’язана з убивством Аллана Вінтера, але, на жаль, не можемо вдаватися у деталі в інтересах слідства, — закінчив промову Карстен.

Слово знову взяв Еґґсбьо.

— Просимо вашого розуміння, що сьогодні ми не можемо надати детальнішої інформації, але відкриті до запитань. Тільки коротко…

Піднявся ліс рук. Еґґсбьо дав слово репортерові каналу NRK.

— Які ви маєте докази, що Маріанне Вінтер проводила експерименти з летальними наслідками?

Еґґсбьо скосував погляд на Карстена.

— Як уже мовилося, зараз ми ще не маємо права оприлюднювати подробиці, однак можу сказати, що суд погодився задовольнити нашу вимогу обрання запобіжного заходу — утримання під вартою.

— Якими будуть ваші подальші дії? — знову запитав репортер каналу NRK. — На чому поліція зосередиться насамперед?

Карстен нахилився до Еґґсбьо, щось прошепотів йому на вухо. Еґґсбьо відповів кутиком рота й кивнув.

— Ми проситимемо дозволу на ексгумацію тіл на старому закритому цвинтарі біля санаторію, — сказав Карстен.

Кайса майже бачила, як в очах журналістів заряхтіли сенсаційні заголовки. «Дім смерті» і фото санаторію. «Лікар-убивця» і фото Маріанне Вінтер. «Жертви експериментів» і фото цвинтаря.

Еґґсбьо надав слово журналістові газети «VG».

— Чи пов’язані фатальні експерименти Маріанне Вінтер з її дослідженнями лікувального методу DBS? Нещодавно вона розповідала про цей метод на міжнародній конференції в Осло. До того ж, доктор Вінтер визнаний авторитет у цій галузі…

Карстен кивнув.

— Так, пов’язані. Але вдаватися у деталі, як саме пов’язані, поки що не будемо.

Решта журналістів енергійно вимахували руками, намагаючись усілякими способами витягнути з Карстена й Еґґсбьо більше інформації, проте марні були їхні спроби. Коли на наступному колі питання почали дублюватися, Еґґсбьо закінчив прес-конференцію. Опісля обидва дали ще по короткому інтерв’ю, а Кайса вийшла в приймальню зачекати на Карстена.

— Хочу тобі щось показати, — сказав Карстен, повернувшись після інтерв’ю, і повів Кайсу в один з кабінетів.

Там, на столі, стояла велика скляна колба. Кайса кілька секунд мовчки дивилася на неї. Посудина була майже по вінця наповнена жовто-коричневою рідиною, у якій плавав мозок, жовто-бежевого кольору з візерунком на поверхні, мовби вималюваним сірою тушшю. Кайса бачила схожі колби впереміш зі склянками з сечею та екскрементами в підвалі Дікемарка. Однак у тих колбах зберігалися препаровані частини мозку. А цей — цілий. На склі наклеєна пожмакана, пожовкла етикетка: «Ґюннар Лауріцен, 26.10.1915-17.05.1993».

— Це ж мозок Креза, — спантеличено промовила Кайса. — Його справжнє ім’я Ґюннар Лауріцен, і дата смерті збігається. Маріанне Вінтер вийняла його мозок. І законсервувала. Де ти його роздобув?

— Знайшли в неї вдома.

— Як же?..

— Не знаємо. Ми уявлення не маємо, як це все взаємопов’язане.

— Які у вас іще докази її вини, окрім зізнання доктора Бюлля?

Карстен замислено дивився на неї.

— Та кажи