Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гаррі Поттер і келих вогню 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гаррі Поттер і келих вогню" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 161
Перейти на сторінку:
такої несправедливості йому закортіло перетворити Снейпа на тисячу шматочків гидкого слизу. Він обминув Снейпа, зайшов з Роном у найдальший куток підвалу й кинув на стіл портфеля. Рон теж аж тремтів з люті. На якусь мить здалося, що між ними поновилися колишні стосунки, але тут Рон розвернувся й сів коло Діна та Шеймуса, покинувши Гаррі самого. З другого краю підвалу Мелфой повернувся спиною до Снейпа, самовдоволено вишкірився й натис на значок. У приміщенні ще раз блиснув напис «ПОТТЕР-СМЕРДОТТЕР».

Почався урок, а Гаррі сидів, дивився на Снейпа і уявляв усілякі страхіття, що з тим стаються... якби ж то він володів закляттям «Круціатус»... Снейп лежав би на спині, мов той павук, смикаючись і здригаючись...

- Протиотрути! - сказав Снейп, оглядаючи клас. Його холодні чорні очі при цьому неприємно поблискували. - Ви всі мали приготувати свої рецепти. Ретельно заваріть своє зілля, а тоді когось виберемо й випробуємо те, що вийшло...

Снейпів погляд зустрівся з Гарріним, і Гаррі зрозумів, що зараз буде. Снейп збирається отруїти його. Гаррі уявив, як він хапає свій казанець, підбігає до Снейпа і лупить його по немитій голові...

І тут Гарріні фантазії урвало грюкання у двері підвалу. То був Колін Кріві.

Він прослизнув у клас, сяючи усмішкою до Гаррі, і підійшов до Снейпового столу.

- Так? - коротко спитав Снейп.

- Даруйте, пане професоре, але я маю забрати Гаррі Поттера нагору.

Снейп націлився своїм гачкуватим носом на Коліна, й усмішка сповзла з бадьорого обличчя хлопця.

- Поттер ще цілу годину має бути на уроці зілля й настійок, - холодно відказав Снейп. - Після цього він і піде нагору.

Колін порожевів.

- Пане... пане професоре, його хоче бачити містер Беґмен, - сказав він нервово. - Збирають усіх чемпіонів, думаю, їх мають фотографувати...

Гаррі віддав би що завгодно, аби тільки Колін не говорив цих останніх слів. Він зиркнув на Рона, але той невідривно дивився в стелю.

- Дуже добре, - гаркнув Снейп. - Поттере, залиш речі тут і повернешся випробувати свою протиотруту.

- Вибачте, пане професоре... але він повинен узяти речі з собою, - пискнув Колін. - Усі чемпіони...

- Дуже добре! - гаркнув Снейп. - Поттере... бери свого портфеля і йди геть, щоб я тебе не бачив!

Гаррі закинув портфель на плече, встав і пішов до дверей. Коли він минав слизеринців, звідусіль сяяв напис «ПОТТЕР-СМЕРДОТТЕР».

- Дивовижно, Гаррі, правда? - заговорив Колін, щойно Гаррі зачинив за собою двері підвалу. - Правда ж? Те, що ти чемпіон?

- Так, дивовижно, - зітхнув Гаррі, коли вони йшли сходами до вестибюлю. - А навіщо їм ці фото, Коліне?

- Мабуть, для «Щоденного віщуна»!

- Чудово, - пробелькотів Гаррі. - Саме те, що мені треба. Зайва реклама.

- Щасти тобі! - побажав Колін, коли вони підійшли до потрібної кімнати. Гаррі постукав у двері і зайшов.

Він опинився в невеличкому класі. Майже всі парти були зсунуті до задньої стіни, залишивши посередині вільне місце. А ще три столи стояли рядочком біля класної дошки, вкриті довгим відрізом оксамиту. Ще там стояло п'ять стільців. На одному сидів Лудо Беґмен, розмовляючи з незнайомою відьмою у червоній мантії.

Віктор Крум, як завжди, похмуро стояв у кутку і ні з ким не спілкувався. Седрик і Флер про щось розмовляли. Гаррі ще не бачив Флер такою веселою. Вона весь час розмахувала головою, розвіваючи своїм довгим сріблястим волоссям, що виблискувало під світлом. Пузатий чоловік з великим чорним фотоапаратом спідлоба розглядав Флер.

Беґмен раптом помітив Гаррі, швидко встав і кинувся до нього. - Ага, ось і він! Чемпіон номер чотири! Заходь, Гаррі, заходь... нічого турбуватися, це просто церемонія звірки чарівних паличок. Зараз підійдуть усі судді...

- Звірка паличок? - нервово перепитав Гаррі.

- Мусимо перевірити, чи ваші палички нормально функціонують, чи з ними все гаразд. Це ж будуть ваші найважливіші знаряддя для виконання майбутніх завдань, - пояснив Беґмен. - Експерти зараз нагорі у Дамблдора. А потім відбудеться фотографування. Це Ріта Скітер, - додав він, показуючи на відьму в червоній мантії, - вона напише для «Щоденного віщуна» невеличку статтю про турнір...

- Може, не таку вже й невеличку, - втрутилася Ріта Скітер, дивлячись на Гаррі.

Волосся в неї було ретельно закручене дрібно-цупкими кучерями, що дивно контрастували з її важкою нижньою щелепою. На носі в Ріти стриміли прикрашені коштовним камінням окуляри. Опецькуваті пальці, що стискали сумочку з крокодилячої шкіри, закінчувалися п'ятисантиметровими яскраво-червоними нігтями.

- Чи не могла б я перемовитися з Гаррі, перш ніж ми почнемо? - спитала вона в Беґмена, і далі зосереджено придивляючись до Гаррі. - Самі розумієте - наймолодший чемпіон... додати до статті трохи перчику..

- Аякже! - вигукнув Беґмен. - Тобто... якщо Гаррі не заперечує.

- Е-е... - пробелькотів Гаррі.

- Гарнісінько, - зраділа Ріта Скітер, і вже за мить її пальці з червоними пазурями несподівано міцно вхопили Гаррі за руку вище ліктя й потягли з кімнати в найближчі двері.

- Щоб нам не заважав той галас, - пояснила вона. - Подивимось... так, тут гарно й затишно.

Це була комірчина для мітел. Гаррі витріщився на Ріту.

- Ходи-но, серденько... отак... гарнісінько, - знову повторила Ріта Скітер, вмостившись на хитке відерце, що стояло догори дном, а тоді підштовхнула Гаррі до якоїсь картонної коробки й зачинила двері, після чого вони опинилися в темряві. - Подивимось...

Вона розкрила сумочку з крокодилячої шкіри, витягла звідти пучечок свічок, запалила їх помахом чарівної палички й повісила прямо в повітрі. У комірчині стало видно.

- Гаррі, ти не будеш проти, якщо я скористаюся самописним пером? Я тоді матиму змогу розмовляти з тобою нормально...

- Яким пером? - перепитав Гаррі.

Ріта Скітер розплилася в усмішці. Гаррі нарахував три золоті зуби. Вона знову понишпорила у своїй крокодилячій сумочці, витягла звідти ядучо-зелене перо та сувій пергаменту й розклала все те на картонній коробці з-під магічного плямочисту «Місіс Шкряберз». Запхнула в рот кінчик зеленого пера, посмоктала його з помітним задоволенням, а тоді поставила сторч на пергамент, де воно й залишилося, балансуючи на вістрі й легенько тремтячи.

- Перевірка... я Ріта Скітер, кореспондент «Щоденного віщуна».

Гаррі зиркнув на перо. Не встигла Ріта Скітер заговорити, як воно почало харамулькати, пересуваючись по пергаменті:

Приваблива сорокатрирічна блондинка Ріта Скітер, чиє грізне перо проштрикнуло не одну дуту репутацію...

- Гарнісінько, - ще раз повторила Ріта Скітер, відірвала верхній край пергаменту, зіжмакала й запхнула в торбинку. Тоді нахилилася до Гаррі й запитала: - То чому ти, Гаррі... чому ти вирішив брати участь у Тричаклунському турнірі?

- Е-е...

1 ... 64 65 66 ... 161
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і келих вогню», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і келих вогню"