Читати книгу - "Гаррі Поттер і напівкровний принц"

Кеті Бел і досі лежала в лікарні Святого Мунґа й годі було сподіватися швидкого одужання, а це означало, що в ґрифіндорській команді, яка подавала великі надії і яку Гаррі так сумлінно тренував з самого вересня, не вистачало однієї загонички. Гаррі затягував з заміною Кеті Бел, вірячи, що вона повернеться, але перша гра зі Слизерином невблаганно наближалася, і він, урешті-решт, мусив змиритися з тим, що Кеті не встигнуть виписати з лікарні.

Гаррі знав, що не витримає ще однієї проби при повному стадіоні. З тяжким, хоч і не через квідич, серцем він перестрів якось після трансфігурації Діна Томаса. Майже всі учні вже вийшли, хоч у класі ще пурхали, цвірінькаючи, жовті пташечки, витворені Герміоною; нікому іншому поки що не вдавалося вичаклувати просто з повітря щось серйозніше за звичайне пір’ячко.

— Чи ти ще хочеш стати загоничем?

— Я?… Аякже! — розхвилювався Дін. Гаррі бачив, як за Діновою спиною жбурляє в сумку підручники кислий Шеймус Фініґан. Серед причин, чому Гаррі не хотілося просити Діна повернутися в команду, було й те, що Шеймусові. як він чудово знав, це дуже не сподобається. З іншого боку, він мусив діяти так, як буде ліпше для команди, а Дін на пробах літав краще за Шеймуса.

— То вважай, що ти в команді, — сказав Гаррі. — Сьогодні о сьомій тренування.

— Добре, — зрадів Дін. — Бувай, Гаррі! Класно, побіжу розкажу Джіні!

Він вибіг з класу, залишивши Гаррі удвох з Шеймусом, і цю й так незручну ситуацію геть не поліпшила одна з Герміониних канарок, що, пролітаючи над Шеймусом, какнула йому на потилицю.

Не одного Шеймуса роздратував вибір гравця на заміну Кеті. У вітальні було багато нарікань, що Гаррі взяв до команди відразу двох своїх однокласників. За всі роки в школі Гаррі витримував і не таку критику, тож його це не дуже турбувало, проте він відчував дедалі більшу відповідальність за те, щоб забезпечити перемогу над Слизерином у майбутньому матчі. Гаррі знав, що варто Ґрифіндорові перемогти, і всі в гуртожитку забудуть, як його критикували, й запевнятимуть, що завжди вірили у свою непереможну команду. Та якщо вони програють… утім, іронічно подумав Гаррі, він витримував і не таку критику…

Гаррі не пожалкував про свій вибір, коли побачив увечері Діна в повітрі; Дін, Джіні й Демелза добре відчували одне одного. Загоничі Піке і Кут теж набирали дедалі кращої форми. Проблема була лише з Роном.

Гаррі знав, що Рон нерівний гравець, якому дошкуляли власні нерви і завжди бракувало впевненості, та, на жаль, наближення першої гри сезону тільки поглибило усі ці давні вади. Рон пропустив з півдесятка голів, більшість яких забила Джіні, після чого його рухи стали дикі й безладні, і, врешті-решт, він заїхав Демелзі Робінс, що мчала на нього, кулаком у зуби.

— Це випадково, Демелзо, я не хотів, пробач! — кричав дівчині навздогін Рон, коли та, стікаючи кров’ю, зиґзаґами опускалася на землю. — Я просто…

— Запанікував, — сердито кинула Джіні, приземляючись біля Демелзи й оглядаючи її розпухлу губу. — Дурило ти, Роне! Подивись тепер на неї!

— Я все владнаю. — Гаррі приземлився біля дівчат, націлив чарівну паличку на Демелзин рот і проказав: «Епіксі!» — І ще, Джіні, не називай Рона «дурило», ти ж не капітан команди…

— Я подумала, що ти не маєш часу назвати його дурилом, а хтось же повинен був це зробити…

Гаррі ледве стримався, щоб не розреготатися.

— Усі в повітря, швидко…

Загалом це було чи не найгірше в цьому році тренування, але Гаррі не вважав, що напередодні матчу треба заявляти про це вголос.

— Молодці, все добре, думаю, Слизерин ми роздовбаємо, — підбадьорив він усіх, і загоничі з відбивачами вийшли з роздягальні у доброму гуморі…

— Я грав, як лантух драконячого лайна, — пробубонів Рон, коли за Джіні зачинилися двері.

— Неправда, — заперечив Гаррі. — Ти, Роне, найкращий воротар з усіх, що приходили на проби. Тільки навчися нерви тримати в кулаці.

Дорогою до замку Гаррі без упину намагався піднести Ронів бойовий дух, тож коли вони піднялися на третій поверх, Рон уже був досить бадьорий. Та щойно Гаррі відсунув гобелен, щоб скоротити, як завжди, шлях до ґрифіндорської вежі, вони побачили там Джіні й Діна, які злилися в палкому цілунку.

Здавалося, що в грудях у Гаррі заворушилося щось велике й лускате, дряпаючи зсередини кігтями; в голову шугонула гаряча кров, притлумлюючи всі думки й викликаючи нестримне бажання перетворити Діна на драглі. Ледве стримуючи це божевільне прагнення, він наче крізь вату почув Ронів голос.

— Гей!

Дін і Джіні вивільнилися з обіймів і озирнулися.

— Що? — запитала Джіні.

— Не хочу, щоб моя сестра лизалася у всіх на очах!

— Тут нікого не було, поки ти не приперся! — огризнулася Джіні.

Дін зніяковів. Він витиснув з себе посмішку Гаррі, але той на неї не відповів, бо новонароджена потвора у нього всередині ревла, вимагаючи негайно вигнати Діна з команди.

— Е-е ходімо. Джіні, — запропонував Дін, — назад у вітальню…

— Ти йди! — звеліла Джіні. — А я ще скажу кілька слів дорогому братикові!

Дін пішов, не виявляючи найменшої охоти затриматися.

— Отже, так, — Джіні відкинула з обличчя довге руде волосся й зі злістю зміряла Рона очима, — з’ясуймо все раз і назавжди. Не твоє собаче діло, Роне, з ким я ходжу і що роблю…

— Якраз моє! — не менш сердито огризнувся Рон. — Думаєш, я хочу, щоб на мою сестру казали…

— Як? — крикнула Джіні, виймаючи чарівну паличку. — Як саме?

— Джіні, він нічого такого не мав на увазі, — машинально спробував заспокоїти її Гаррі, хоч потвора у грудях заревла, схвалюючи Ронові слова.

— Ще й як мав! — кинула вона Гаррі. — Лише тому, що він сам ще ні з ким не «лизався», лише тому, що найкращим у його житті цілунком був «цьом» від тітоньки Мюріель…

— Заткни торохтілку! — загорлав Рон, і його обличчя, минаючи стадію почервоніння, відразу стало бурякове.

— Не заткну! — й собі завелася Джіні. — Я бачила, нікчемо, як ти щоразу, наткнувшись на Флегму, надіявся, що вона цмокне тебе в щічку! Якби ти сам наважився з кимось «полизатися», то не казився б, що всі давно це