Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Айхо, або Подорож до початку 📚 - Українською

Читати книгу - "Айхо, або Подорож до початку"

345
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Айхо, або Подорож до початку" автора Оршуля Фаріняк. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 100
Перейти на сторінку:
братом? Чому вбивцю Алакега називаєш другом? Хочеш, щоб після цього я тобі довіряв? Я не знаю, хто ти! А ти, здається, знаєш про мене більше, ніж я сам!

Ескалар опустив голову.

— Все не так просто, Айхо. Сподіваюсь, що зможу усе пояснити. Лише б ти захотів слухати.

— Доки Зуфар не повернеться, не хочу нічого чути. Якщо ти й справді бажаєш добра, не розлучав би з братом.

— Невже не хочеш дізнатися про батьків?

— Ні! — випалив я, відчуваючи, як образа підступним черв’яком занила в животі.

— Гаразд. Знайдіть цього Зуфара. Приведіть сюди. Але так, щоб не бачив, куди везуть. І делікатніше з юнаком, — віддав накази Ескалар. — Цього достатньо?

— Знайди Зуфара.

— Гаразд, Айхо. Я розумію. Все надто незрозуміло і несподівано. Відпочинь. Гаряча ванна, їжа та прохолодні вина — в твоєму розпорядженні. Усе погане, Айхо, в минулому. Я проведу до твоєї кімнати.

Мелодійне дзюрчання фонтану за вікном, втомлений захід сонця і вечірня прохолода, що через легкі, майже невагомі, фіранки потрапляла в кімнату, гаряча духмяна ванна — усе заспокоювало. Хотілось вірити, що й справді усе погане в минулому. І Зуфар скоро прибуде. Не торкнувшись їжі, я зручно розмістився на канапі. Не маючи більше змоги боротися з дрімотою, майже заснув, коли в кімнату увірвався Зуфар:

— Айхо, ти живий! Хвала небесам! Хто ці люди і що їм потрібно?

За спиною товариша мовчки стояв Ескалар.

— Я ненадовго залишу вас, але, Айхо, ти пам’ятаєш, маємо поговорити сам на сам.

— Гаразд, Ескаларе.

Маг усміхнувся. Двері обережно зачинились.

— Брате! — кинувся в обійми Зуфару, — я майже втратив надію побачити ще колись тебе!

— Я ж казав, що так легко ти від мене не відкараскаєшся! — білозубо вишкірився друг.

— Неймовірно, але там, на базарі, я думав, що бачимось востаннє, — я втомлено опустився на канапу.

— Радий, що з тобою, Айхо, все гаразд! Але все це якось дивно…

— Пам’ятаєш, Зуфаре, я розповідав про мага, що подарував амулет. Це Ескалар, чоловік, за наказом якого мене викупили з рабства.

— І для чого ця вистава? А Алакег… я бачив його в будинку…

— Знаю, брате, знаю. Більше запитань аніж відповідей… Але Ескалар обіцяв усе пояснити. І найголовніше — розповісти про батьків.

— Надто багато таємничості. Не подобається це. Чому маг не розповів про батьків, коли ви зустрілися вперше?

— Не знаю. Можливо, Ескалар не був упевненим, що я їхній син?

— Давай напхаємо животи досхочу, я від ранку нічого не їв, — раптом перебив Зуфар, розламуючи навпіл запечену птицю. — Ситим я краще міркую.

От тепер я впізнавав життєрадісного друга.

— А де ж твої пишні шати? — спохватився я, побачивши Зуфара у звичному одязі мандрівника. — І взагалі, що це за перевтілення? Я ледве дар мови не втратив, коли побачив тебе, пишного, мов принца!.. Ой, тобто принца… Ну, ти зрозумів…

— І як я? — розреготався Зуфар.

— Та красень, звичайно! Але де ти все це взяв: гроші, персні? Що, когось пограбував? — сміявся я, бо й справді ситому живеться веселіше.

— Ти забуваєш, що я і є принц.

— Схоже, ти це забув, коли вирішив мандрувати.

— Моє повернення в «принци» — короткочасна необхідність. І щаслива випадковість! Коли я дізнався, що ти в халепі…

— Мія розповіла? — схвильовано перебив.

— Ні, прибіг хлопчина і сказав, що друг на невільничому ринку і його ось-ось продадуть.

— Це Мія… — мрійливо констатував я.

— Хм, можливо… Так от, після того, як домовився з работорговцем про ціну, я миттю повернувся в порт. Ще вчора помітив корабель з Захрейну, та тоді боявся, що хтось впізнає. А сьогодні трусився від думки, що такого обірванця ніхто і слухати не захоче. Та, на щастя, міністр батька Тапер-Хаз одразу впізнав принца і зрадів, що зможе привезти королю блудного сина. Проте, дізнавшись, чого я хочу насправді, всупереч субординації, навідріз відмовився допомогти. Тоді я запропонував домовленість: якщо Тапер-Хаз допоможе викупити тебе з рабства, я повернуся до Захрейну; якщо ж відмовиться, і тебе спіткає гірка доля раба, то навіть уся королівська дружина не зможе силоміць втримати на кораблі. Я собі щось заподію. І як тоді міністр подивиться в очі володарю? Наостанок доконав я бідного Тапер-Хаза. Так отримав гроші, одяг і перстень — знак влади.

— То ти повертаєшся в Захрейн? — стараючись не видати розчарування, спитав я.

— Повертався б, якби вдалось викупити тебе з рабства, — весело відповів Зуфар. — Але за мене це зробили інші. Так що я повернув назад одяг, гроші, перстень і знову став вільним мандрівником, який опинився на початку шляху, бо навіть не уявляв, де тебе шукати. Але ти сам знайшовся!

У двері настирно постукали. На порозі з’явився кумедний невисокий чоловічок у довгому картатому халаті:

— Господар чекає на вас, пане. Я проведу.

Зуфар стривожено зиркнув.

— Все гаразд. Я обіцяв поговорити з Ескаларом. До того ж маю безліч запитань і прагну почути нарешті відповіді.

Коротун пересувався

1 ... 64 65 66 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Айхо, або Подорож до початку», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Айхо, або Подорож до початку"