Читати книгу - "Магія без пам'яті, Мiла Морес"

Ось вона.

Стукаю з усієї сили у двері.

- Містер Нотрил! Містер Нотрил! Врятуйте! Там величезний жук під ліжком! Він магічний та дуже страшний! Містер Нотрил! – продовжую довбати у двері, кричу на весь коридор.

За дві хвилини двері відчинилися, на порозі з'явився мій викладач.

Ну і видок…

Потріпала вона його там... Сорочка наполовину розстебнута, комір у губній помаді, ремінь брюк бовтається, волосся на голові скуйовджене, хоча перед виходом було акуратно пригладжене.

Він ніби боровся з орангутангом.

З-за спини викладача виглядає міс Качовскі, на ній лише тонкий халат. Вона в цей момент неохоче затягує на собі пояс. Зважаючи на все, під ним навіть білизни немає. Занадто явно проступають її форми.

- Містере Нотрил, вибачте заради бога! Але там такий величезний жук! Здається, я бачила такого на факультативі. Він якось ще називається… чичу… чекот… чинчі…

- Я зрозумів, Лаурі, вже йду, - каже мені, а повернувшись додає для міс Качовскі: - Перепрошую, це терміново. Шкода, але вечерю доведеться перервати.

- Що ви містере Нотрил, я можу вас почекати... - ох, які всі виховані, ніби зібралися в ложі театру.

- Містере Нотрил, там жук, здається, не один, ще й дітей своїх притягнув, там вся кімната ними заповнена, - вигадую на ходу, хоч і розумію, що прибріхую неправдоподібно.

- Але в нас не може бути шкідників, - схаменулась міс Качовскі. - Тільки якщо студенти ілюзорних створили... Тоді нема про що хвилюватися, - ось-ось і вона потягне викладача на себе.

- Але вони дуже страшні, я не можу спати, - хапаю містера Нотрила за руку, тягну з кімнати коменданта, він на ходу вибачається, хоч і не обіцяє повернутися.

Опинившись за дверима, ми перемістилися до його квартири.

Видихнули.

- Дякую, Лаурі.

- Ну що ви, містере Нотрил, це менше, що я можу для вас зробити, - давлю сміх у зародку, але стримуватися все складніше. - Я вас, здається, врятувала від того ж, від чого ви мене в п'ятницю. Тільки не розумію, чого вам боятися? Гірше вам не буде.

- Лаурі, мені треба відпочити. Ти не залишиш мене?

- Звичайно, вигляд у вас незвично пошарпаний, - вже не в силах стримати сміх. Міс Качовскі серйозно на нього насідала, він зовсім пом'ятий. Воно й не дивно, з її формами... і розчавити могла. Перед дверима, що ведуть до моєї квартирки, я все-таки зупинилася. Викладач уже сів на диван, відкинув голову назад, очі прикрив. - Містере Нотрил, я ось чого не розумію, на вид ви на взводі, то навіщо втекли?

- Лаурі, залиш мене, будь ласка, мені треба відпочити, - сказав з важким видихом, опустив голову і по помаху руки увімкнув телевізор.

Я не встигла ойкнути. У повній тиші викладацької вітальні почулися яскраві жіночі стогони, я миттєво почервоніла і вперлася спиною в двері, рукою шукаю ручку, за яку їх можна відчинити.

- Та щоб тебе! – ось це несподівано чути від такого правильного містера Нотрила. В цей же момент він підняв голову, і наші очі на кілька секунд зустрілися. Я нарешті знайшла ручку і вже натиснула на неї, але насамкінець вирішила трохи виправдатися.

- Я не знаю, як це вийшло… Воно саме включилося, я ні до чого…

- Лаурі, йди, - каже загрозливо, - інакше потрапиш під гарячу руку.

- Точно під руку, містере Нотрил? - Відповіді я не чекала, зникла за дверима і непристойно розреготалася.

Все-таки насичене в мене життя… Кожен день із сюрпризом.

У ванні змила з себе залишки збудження, стало трохи легше.

На тумбочці біля ліжка знайшла свій телефон. Лягла в ліжко, вийшла в інтернет і ледь не оглухла від звуку сповіщень. На мене обрушилися тисячі повідомлень від знайомих та незнайомих. Довго гортала вхідні, але Рокса серед них так і не знайшла. І його номера у моїх контактах більше немає. Містер Нотрил усе почистив. Видалив усі листування, навіть із друзів його видворив. Ну і добре. Так навіть краще.

Переглянула фотографії, на яких мене відзначили. Нічого незвичайного на перший погляд. Лише ті, з ким я фотографувалася в академії. Але увагу привернула біла пляма на одному із фото. Відкрила, ахнула, закрила, знову відкрила. На фото я лежу в білому простирадлі на руках містера Нотрила, а підпис під ним: «Руда дівчина з академії стала жертвою ґвалтівника», у схожих публікаціях побачила варіації на ту ж тему: «Роздягнена дівчина з академії знову в центрі скандалу», «Дівчиною-студенткою намагався скористатися однокурсник» тощо.

Мда… Знаменитість.

Хоч би конкретніше написали, що до справи там так і не дійшло, а то ж ні, все піднесли так, ніби там і справді було зґвалтування. Хоча в деяких таки згадується, що була лише спроба…

Ох… Нелегше від цього.

Закрила соцмережі, краще не заходила б.