Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Гелтер Скелтер 📚 - Українською

Читати книгу - "Гелтер Скелтер"

248
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гелтер Скелтер" автора Олександр Завара. Жанр книги: 💙 Детективи / 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 83
Перейти на сторінку:
в них обов’язково буде добре.

Так, він поруч… І все буде добре.

45

МАКС. ЖИТТЄВА ПРАВДА

Хлопець лежав на сусідньому ліжку й намагався осягнути побачене. Він помітив Дарин погляд у ту мить, коли сивий краєзнавець ошелешив їх правдою, повернувши до реальності. Помітив і страх дівчини, коли вони дісталися церкви, де пан Геннадій ще раз повторив те, що було сказане ним удома.

Ще б пак!

А ще в очах Дари читалися відчай і смуток, жаль і біль через те, що вся ця гаспидська історія досі не завершилася. Але для того, щоб поставити остаточну крапку в божевільному кружлянні життя та смерті, потрібні нові жертви. Мабуть, Дара здогадується, що до списку жертв її включено разом з іншими.

46

ОСТАП. ВІДРОДЖЕННЯ

Мафін простягся поруч із Максом, бо їм знову доводилося ділити одне ліжко на двох. Його думки теж кружляли навколо побаченого й почутого сьогодні. Та на відміну від приятелів, покопирсавшись у собі, хлопець запідозрив, що в кінцевому рахунку підсвідомо знав, чим завершиться подорож до Сотникового.

Саме так!

Цей здогад був пов’язаний з отим невідомим сигналом, що постійно мигтів у нього в голові, але вперто не бажав перетворюватися на щось конкретне. Він уже не вперше замислювався над тим, що в цій їхній пригоді щось не так, однак відповідь знову й знову вислизала й залишалася за межами досяжного. А він знову мусив ламати голову в чергових спробах зрозуміти.

Аж раптом…

Частина п’ята

КРАПКИ НАД «і»

47

ДОРОГА В МІСЯЧНОМУ СВІТЛІ

Повернутися до Чернівців самостійно не вийшло, бо на це бракувало грошей. Дорога із Сотникового до Вишгорода, а звідти до Києва повністю випатрала Остапові кишені, а Дара з Максом нічим зарадити не могли. Утім у дівчини був варіант, до якого вона не хотіла звертатися, проте ситуація, що склалася, вибору не залишала: або телефонувати Богданові й просити допомогти, або знову виходити на трасу й сунути пішки з примарною надією впіймати попутне авто.

Перш ніж набрати номер Богдана, Дара кілька хвилин вагалася.

Починаючи з того часу, коли вона написала хлопцеві про загибель Алекса, Богдан засипав її повідомленнями. Він цікавився поточними справами, відверто засуджував їх абсурдний задум і всіляко підкреслював свою поміркованість та розважливість. Саме це було найнестерпнішим – тому Дара відмовчувалася, хоча й читала все, що той писав у месенджері. Однак зараз заради своїх супутників дівчина мала знову опинитися в тій принизливій залежності, якої намагалася позбавитися.

Її прохання було для Богдана Юрчука величезною розрадою. Ситуація з квартирою досі залишалася непевною, тому дзвінок Дари став чи не першою гарною новиною за останні дні.

Він радів не тільки через те, що знову чув голос коханої, а й тому, що кінець кінцем узяв гору над Максом та Мафіном. Ця пара бовдурів тільки змарнувала час і через власне невігластво дозволила загинути Алексові Савицькому. А тепер вони через Дару ще й прохали в нього грошей на дорогу! Тоді як він, Богдан, від самого початку закликав обох до тверезості в поглядах і раціональності.

Хай там як, але нагадувати про це Дарі в телефонній розмові він не наважився. Бо з перших її слів відчув – щось у ній глибоко змінилося. Лишалося насолоджуватися перемогою потайки. А щоб остаточно закріпити це відчуття, хлопець, не гаючи часу, скористався системою «Приват24» і переказав на Дарину картку тисячу гривень. На квитки цього вистачить, а вже тут він висловить усе, що думає про цю безглузду авантюру…

Отримавши гроші в найближчому банкоматі, приятелі спустилися в метро й попрямували до залізничного вокзалу. Там Дара придбала три квитки в плацкартному вагоні потягу «Київ—Чернівці», що вирушав о 20:05 і прибував о 7:10. Дорога займала одинадцять годин, а отже, вони встигнуть не тільки виспатися, а й подумати, як діяти далі.

Сховавши білети та документи в наплічник, дівчина поглянула на вокзальний годинник – 12:04. Більше ніж досить часу для прогулянки містом.

Витративши на квитки близько шести з половиною сотень, більшу частину решти трійця вклала у процвітання мережі швидкого харчування «KFC», чия реклама невигадливо наголошувала, що «курочка все ж таки має бути курочкою». Запивши їжу кока-колою, рушили в бік парку Шевченка. Посидівши там півгодини на лавці, повернулися на Хрещатик, а згодом опинилися на Майдані Незалежності. Замовили у «МакДоналдсі» каву й вмостилися біля фонтана, поглядаючи на туристів. Ті блукали розпеченою, мов пательня, площею і фотографувалися з голубами, покемонами та героями диснеївських мультиків. Не виявивши нічого цікавого, приятелі перемістилися до «Глобуса», де працювали потужні кондиціонери. Там і згаяли час до шостої вечора.

Ніч у вагоні минула як завжди. Доки потяг чекав на відправлення, можна було розслабитися й спокійно поміркувати про завтрашній день. Та як тільки той рушив, навколо відразу ж виникло притаманне плацкартним вагонам концентроване інферно.

Друзям пощастило – їм дісталися більш-менш хороші місця й спокійні попутники. Дарі віддали нижнє місце, а хлопці влаштувалися на верхніх полицях, та це жодним чином не врятувало їх від шаленого храпу бабці – сусідки по купе. Заснути ніхто не міг, тому кожен занурився у власні думки.

Максові кілька разів поспіль зателефонувала мати. Він не відповів на жоден із дзвінків, а тепер ламав голову, гадаючи, що могло статися і чого, власне, їй треба.

Дарина напружено думала, що і як робити з Богданом, присутність якого поруч відчувала все частіше й частіше.

Остап постійно прокручував у голові зустріч із паном Геннадієм, додаючи до неї свої нові й дуже несподівані здогадки, і доходив висновку, що до Сотникового вони все ж таки з’їздили недарма.

«От поясни мені, чому ти вважаєш, що повість Гоголя якось пов’язана з тією легендою? Може, це легенда бере початок від повісті? Тобі таке на думку не спадало?»

Ну а Чернівці, як виявилося, жили звичайним життям. Попри всі побоювання приятелів, на вокзалі їх не зустрів ані загін поліції, ані якийсь слідчий-одинак. Тільки патрульні копи походжали площею, слідкуючи за порядком.

Те саме чекало на них і в гуртожитку номер шість. Цього дня чергував Петро Олексійович Гестапо. Він сидів на своєму місці й дивився маленький телевізор, що стояв на столі. Окинувши їх суворим поглядом і перевіривши перепустки, вахтер і не подумав хапатися за слухавку, щоб викликати поліцію. Навпаки, впевнившись, що вони є законними мешканцями саме цієї будівлі, він байдуже повернувся до свого серіалу й вже за мить

1 ... 65 66 67 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гелтер Скелтер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гелтер Скелтер"