Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

– Я виконав свою обіцянку, – звільняючи моє тіло, сказав дух Реддіка.

– Дякую, – ледь вимовила я.

– Схопити її! – почула я крик короля позаду.

– Як Реддік міг повернутись? – почула я шепіт когось із солдат.

До мене швидко підбігли двоє воїнів та схопили під руки, я не стала опиратись, знала, що зроблю тільки гірше.

– Що тобі потрібно Реддік? – король виставив меч перед собою.

– Нічого, я лише виконав прохання доньки, – відповів батько. – А ти виріс, Кайл.

– Не смій! – розізлився правитель. – Ти не маєш права на це, не після всього…

– Я знаю, – Реддік говорив повільно, його голос був наповнений жалем і скорботою. Його очі були спрямовані вдалечінь, ніби він бачив перед собою ті далекі події, які призвели до його падіння. – Це не виправить всього, що я накоїв, та мені шкода. Це був мій вибір. Я занадто хотів врятувати твою матір Кайле, а коли зрозумів, що не зміг, я збожеволів. Знаєш, я покохав її перший, та вона вибрала твого батька. Я навіть змирився з цим, хотів, щоб вона була щаслива. Та в той день, коли я її втратив, я помер сам. Можливо, якби я знав, що у мене є донька…

Він замовк, не закінчивши речення. Його очі зустрілися з моїми, і я побачила в них глибокий біль і жаль. Реддік відвів погляд і знову заговорив:

– Я хотів врятувати її будь-якою ціною, і ця одержимість зруйнувала мене. Я не знав, що робити, коли втратив її. Всі ті зусилля, вся та магія, все було марно. І тоді я зробив найгірший вибір у своєму житті. – Реддік знову подивився на мене, і я побачила в його очах благання про прощення.

– Ти ж не хочеш сказати, що ми з королем… – раптом подумала я.

– Ні-ні, у мене нічого не було з королевою, вона була вірна своєму чоловікові, – заперечив Реддік. – Ти не сестра ні молодшому, ні старшому Роддеріку.

– Ти зникнеш? – запитав король.

– Темний загинув, закляття, що нас зв’язувало вже практично спало, тому так, – підтвердив батько, а мені чомусь стало шкода, що я ніколи дізнаюсь, який він насправді. – Аріанна, пробач, що звалив на тебе відповідальність за свої дії. Ти не заслуговувала страждати через моє минуле, та я впевнений, що ти зможеш довести, що не магія нас визначає і не наші батьки, а ми самі. Я впевнений, що ти будеш щаслива, і щиро тобі цього бажаю.

Реддік розчинився ніби його ніколи й не було, а я повернулась до Ейнара, який лежав на спині без свідомості.

– Що з ним? – запитав король, підходячи до друга.

– Темний провів ритуал, – тихо відповіла я. – Хотів зробити з Ейнара Темного мага. Він…

– Живий, – відповів король, перевіривши пульс. – Забирайте її в темницю і покличте цілителів.