Читати книгу - "Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова"

— Я додому її заберу. Ви б зробили втик ще й цілителям. Вони не змогли їй зробити знеболення і не зробили снодійне на її вік і вагу. Якби їй зняли хоча б більшу частину болю і допомогли спати, не було б такого сильного виснаження.

— Сер, але тоді це не наша вина, — боязко сказав Оур.

— Ваша! Ви бачили, що відбувається з вашою підопічною, і нічого не зробили, щоб допомогти їй.

Забирати мене з академії не наважилися, бо до батьків у хату днями влізли, коли їх удома не було. Тому мама влаштувала розбірки з цілителями в академії і дала їм практичний урок. Як розраховувати дозування для різних щуплих студентів, не тільки для мене. Виявляється, були ще дівчата тендітної статури, для яких дозування ліків потрібно знижувати. Матінка навіть узяла відпустку у своїй лікарні і за згодою ректора академії та пекучої згоди місцевих цілителів залишилася в академії.

Мене теж тимчасово поселили в лазареті. Щоправда, лише на один день. Поки мама показала, як розраховувати й видавати потрібну дозу ліків для легковагих, на кшталт мене та ще десятка дівчат. А коли принесли хлопця, що на тренуванні злетів зі снаряда і зламав ногу, так що кістка вийшла назовні, то тут її допомога була незамінна. Кров то призупинити змогли ще на вулиці магістри, а от академічні цілителі, дуже рідко мали справу з такими травмами. І раніше таким займався один літній фахівець, але він уже кілька років як на пенсії і за цей час не було таких жахливих переломів.

На матінку було приємно дивитися. Як вона змінювалася, коли була лікарка, а не просто мама. Чіткі накази, що кому робити. Хлопцеві, тут на місці, зробили операцію і правильно склали кістку. Я в цей час сиділа тут же в лазареті. Мене намагалися спочатку виставити, але я вперлася. Мама тільки рукою махнула і сказала:

— Якщо не страшно, залишайся. Тільки не підходь, щоб не заважати нам. Може, захочеш на лікаря піти вчитися, або на цілителя.

— А в чому різниця? — запитала, витягаючи шию, щоб роздивитися, що вона і цілителі роблять.

— Я, наприклад — лікар. Так, я ще й маг, але не можу своєю магією зцілювати людей. Ці пани, можуть зупинити кров, відновити тканини в межах розумного. Багато чого можуть, на що вистачить їхнього резерву.

— А я ким зможу бути?

— Ну, люба, у тебе поки що тільки одна здатність вирвалася на волю, і то частково. Років за п'ятдесят, сподіваюся, не раніше, відкриється повністю магія, і спеціальний артефакт зможе визначити, на що спрямовані твої здібності.

— Зараз ніяк?

— Рано, — ласкаво відповіла мама. — Можеш іти гуляти, Дерек за тобою прийшов.

— Ти як, маленька? — схвильовано запитав брат, сідаючи навпочіпки перед моїм ліжком у лазареті.

— Добре, нічого не болить.

Брат підхопив на руки й виніс із лазарету. Повів гуляти академією. Почувши музику, злізла в брата з рук і потягла його в напрямку звучання інструментів, там ще й хтось наспівував, явно розминаючись. Зайшовши в прочинені двері, злегка очманіла, це був зал для концертів. На протилежному боці стояли інструменти і троє хлопців розминалися, граючи на своїх гітарах. Тільки барабанна установка пустувала. Одразу рвонула до неї. Брат і хлопці з гурту проводили мене здивованими очима. Я спритно підпірнула під барабанами, підключила установку до колонок і мережі.

— Ти хоч умієш нею користуватися, дитя?

— Зараз дізнаємося, — сказала досить усміхаючись.

— Дерек, зачиняй двері, — крикнув хлопець, який у них був за головного, — А ти навушники одягай, а то вуха можуть постраждати, кошеня. Вони гратимуть на гітарі, я співатиму. Подивимося, що ти нам награєш.

Дивно, що він мені дозволив, а не погнав мітлою чи тією ж гітарою. Але коли почулися перші акорди і хлопець заспівав, я зрозуміла, що знаю, що мені потрібно робити з барабанною установкою і як на ній грати. Це був реально кайф! Хлопець, коли зрозумів, що я їм не заважаю, а тільки підсилюю, навіть повернувся і продовжував співати. Тільки мімікою і жестами показав, що він здивований і я молодець.

Хлопець доспівав пісню і кивнув двом іншим. Одразу почав співати іншу. А я гратиму на барабанній установці. Через півгодини він повернувся і сказав:

— Ти немов замінила нам Генку. Будеш виступати з нами на завтрашньому концерті.

— Тільки один раз, я не гратиму замість нього. Він же повернеться.

— Нехай спочатку повернеться.

А брат бачив, що коли я граю, у мене очі злегка світилися блакитним світлом.

— Люку, ти впевнений? — запитав Дерек у співака.

— Так. Твоя сестра обдарована, і вона нас дуже виручить. Сам чув учора, без Генки ми кострубато звучимо, а з дрібною гармонійно. Приводь її завтра за годину до виступу.

Брат узяв мене за руку і повів до магістрів з менталістики. Вони на мене дивилися з побоюванням.

— Можете подивитися її дар?

— Що сталося? — суворо запитав Шаєр.

— Вона грала на барабанній установці замість Геннадія, і грала, немов це був він!

— Люба, у тебе нічого не болить? — запитав Оур.

— Мама дала знеболювальне і нічого не болить! А грати було цікаво, такий прилив сил і тут, — показала на центр грудей, — було дуже тепло і приємно.

— Хм, — сказав Шаєр — дар трохи збільшився і прочинився сильніше. Сподіваюся, твоя мама найближчими днями нікуди не поїде.