Читати книгу - "Драена: Шлях до пророцтва, Марі-Анна Харт"

Втома давала про себе знати, і Кейт заснула. Треба віддати належне — ліжко було напрочуд зручне, а в кімнаті відчувався приємний, заспокійливий аромат.

Прокинулася вона вже пізно ввечері. Скільки проспала — важко було сказати, адже годинника в кімнаті не було. Але темрява за вікном натякала, що, ймовірно, вже ніч.

Кейт тільки-но спробувала підвестися, як двері прочинилися, і до кімнати зайшла Ен. Здавалося, вона спеціально чекала, коли Кейт прокинеться. Посмішка, що з’явилася на її обличчі, була майже самовдоволеною — наче вона прочитала думки Кейт.

— У нас дуже гарний слух, — тихо сказала вона. — Напевно, це більше прокляття, ніж дар.

Вона кивнула на піднос, який принесла із собою. У повітрі одразу розлився приємний аромат бульйону. На тарілці лежало кілька бутербродів, а поряд стояла чашка запашного малинового чаю.

— Не знала, що ти любиш, — Ен поставила піднос на столик біля ліжка. — Тому доведеться їсти те, що є. Врешті-решт, ти ж не в гостях.

Кейт стиснула губи, ховаючи злість. Вона не хотіла показувати слабкість, хоч і знала, що її тіло зрадницьки видає втому та голод.

— Я в полоні, — тихо, але твердо сказала вона.

Ен здивовано підняла брови, а потім її губи скривила легка посмішка, в якій читався тонкий сарказм.

— О так, звісно, ти в полоні. — В її голосі чулося насмішкувате тепло. — Кайдани, темниця, голод… Нагадай-но, коли Ділан та Лукар були у тебе в гостях, їхня кімната була більшою чи меншою за цю?

Кейт зціпила зуби. Їй не сподобався цей тон, не сподобалося, що її намагаються загнати в пастку словами.

— Вони перетнули межу, — відповіла вона, намагаючись зберігати спокій.

— Ти теж, — Ен злегка нахилила голову, спостерігаючи за нею, мов хижак, що оцінює свою здобич.

Кейт відчула, як щось всередині неї обурено спалахнуло.

— Я не хотіла тут бути! І Ділан…

— Ділан врятував тобі життя, — перебила її Ен, голос її залишався спокійним, але очі потемнішали.

— Він же і поставив моє життя в небезпеку, привівши мене сюди!

Ен глибоко вдихнула, наче намагалася втримати себе від роздратованої відповіді.

— Він ризикує не лише тобою, а й собою.

Кейт напружилася. Вона не була готова до такої відповіді.

— Якщо вже заговорили про нього, то де він? Все ще залагоджує свої справи?

На цей раз Ен не посміхалася. Її очі стали серйозними, а голос звучав холодніше.

— Він у темниці. Його умови гірші за твої.

Кейт відчула, як у грудях щось неприємно стиснулося.

— Що, зустріч із альфою пішла не за планом?

— Альфа навіть не став із ним говорити. Як тільки Ділан прийшов, його схопили і кинули в темницю. Його дядько не захотів його слухати — і він правий.

Кейт відчула, як всередині наростає злість.

— У вас цікаві сімейні традиції, — вона гірко посміхнулася. — А ще нас звинувачуєте.

Ен тільки похитала головою, ніби шкодуючи її наївності.

— Ти ще багато чого не знаєш, Кейт.

Її слова прозвучали як попередження

— Ну, якщо мій гарант безпеки зараз у темниці, то скажи мені, як змінилося моє становище у вашій зграї? — Кейт схрестила руки на грудях, намагаючись не показати хвилювання.

Ен зберігала незворушний вигляд, але в її очах промайнуло щось невловиме.

— Ти в безпеці, не варто переживати, — відповіла вона рівним голосом.

Кейт скептично зиркнула на неї.

— Альфа навіть свого племінника не пошкодував. До мене він буде ставитися, безсумнівно, з великою повагою та шаною, — гірка іронія звучала в кожному слові. — Я ж тут… проханий гість.

— Ти перебуваєш у будинку Ділана, — коротко нагадала Ен.

Кейт саркастично пирхнула.

— О, тепер мені стало значно легше. Це все пояснює.

Ен закотила очі, але все ж продовжила:

— Альфа не наважиться забрати тебе з цього будинку.

— І чому ж? — Кейт насупилася.

— Ділан має багато прихильників у зграї. Багато хто бачить у ньому альфу більше, ніж у теперішньому ватажкові. Якщо альфа спробує силою забрати тебе звідси… — вона зробила коротку паузу, вдивляючись у Кейт, — це може викликати… невеликий бунт.

Кейт повільно переварювала почуте.

— Можливо, я чогось не розумію… — вона схилила голову набік, — але поясни, чому ти вважаєш, що перевертні захочуть вступитися за мене, якщо мене спробують звідси вивести… чи, скажімо, вбити?

Ен посміхнулася. Це не була ні добра, ні зла усмішка — радше та, якою обдаровують того, хто ще не знає всієї правди.

— Ділан оголосив, що ти лунар.

Кейт здригнулася.

— Лунар? Вибач, можна більш ґрунтовне пояснення? Бо я все одно не розумію.