Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

Я вказала на баняк з тістом, що вже якраз піднялося. 

– Ти не мусиш, Марі, – похитав Арден головою, і в його очах прослизнув сталевий блиск. – Якщо моя матір щось таке тобі сказала…

Він залишив речення незакінченим, але я підозрювала, що просто так він би це не лишив. Втім, я тільки похитала головою: бути втягнутою у сімейний скандал мені зовсім не хотілося. 

– Все зовсім не так. Я хотіла готувати. А ти… – я задумливо почухала підборіддя й окинула Ардена оцінювальним поглядом. Він, помітивши його, відразу ж підібрався. – Якщо не хочеш повертатися так рано, можеш допомогти мені й Ейвор з десертом. 

Служниця за моєю спиною видала якийсь високий ледь чутний звук і замахала руками, але я не зважала на неї. 

– Звісно ж, просто так протирати штани на кухні не можна, – я підхопила фартух з найближчого стільця й простягнула його лордові. Фартух точно був жіночим – рожевим, у пустотливі дрібненькі квіточки, з ще більш пустотливим мереживом по довгому подолу.