Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Португальського монарха, Чию славу непоборну Смерть і заздрість не потьмарять. Зичить він тобі здоров’я І велить сказати ось що: Раз так сталось, що на обмін Не погодився Фернандо І собі здобути волю Не схотів ціною міста, Вислухай нові умови — Вдовольнять вони жадібність І пиху яку завгодно. Стільки золота і срібла Він за принца дати згоден, Скільки коштують два міста. І тебе, як друга, просить Згодитись на це, владарю. Якщо ні, тоді король наш Силою звільнить Фернандо: На хребті крутому моря Тисяча військових суден Вже готові до походу. Наш король клянеться честю, Що здобуде перемогу: Все палатиме довкола, І проллється стільки крові, Що надвечір бойовище Стане, мов рубін, червоним, Хоч смарагдовим здавалось Донедавна в час ранковий.

Тарудант

Хоч мені відповідати І не личить, як послові, Та затям, християнине, Я промовчати не можу: Короля, мого владаря, Зараз ти образив кровно, А тому переказати Можеш донові Альфонсу — Хай наважиться поткнутись Він до нас – і перш ніж сонце Вийде вдосвіта на небо, Щоб нічні змінити зорі, Геть усе заллє довкола Кров гаряча пурпурова — Ніби квітів більш немає, Крім гвоздик на полі бою.

Альфонс

О, якби ж то, мавре, був ти Одного звання зі мною, Вирішити суперечку Ми зуміли б у двобої. Хай на герць король твій вийде — Мій не змусить ждати довго, Я тобі це обіцяю.

Тарудант

Що ж,