Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Всі барви неба, Хелена Власенко 📚 - Українською

Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Всі барви неба" автора Хелена Власенко. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 101
Перейти на сторінку:
Глава 19

 Вадим довго стояв в душі під прохолодними потоками води, збираючись з силами. Він не знав як пояснити своїй дівчинці ситуацію в якій опинився. Він не знав, що їй сказати. Не знав як взагалі бути і не бачив виходу. Він боявся, що вона просто зненавидить його як він сам себе зараз ненавидить.

 Довше тягнути він уже не міг. Вадим перекрив кран, вийшов з душової, без поспіху витерся і одівся.

 Він зайшов до вітальні і побачив незворушну постать Ліни, яка не моргаючи дивилася на екран телевізора із завислим зображенням. В руці на своїх колінах вона тримала його телефон.

-          З тобою все добре? – нахмурився він. – Чому ти не перемкнеш канал?

 Вона не відповідала і він спробував знову запитати, але серце чомусь тривожно стиснулось:

-          Навіщо тобі мій телефон? – продовжував стояти посеред кімнати.

 Коли він подумав, що знову не дочекається відповіді, Ліна заговорила, не дивлячись на нього:

-          Тобі телефонували і я відповіла, - пролунав її безбарвний голос.

-          Хто телефонував?

-          Твоя наречена.

 В середині все заледеніло. Він тихо застогнав, прикриваючи очі рукою і нечутно вилаявся.

-          Я все тобі поясню. Вислухай мене, прошу, - з мольбою в голосі звернувся до неї.

-          Ти не зобов’язаний, - Ліна встала, щоб піти в спальню і зачинитися на ключ.

 Він перегородив їй дорогу:

-          Зобов’язаний. Я все тобі розповім.

-          В тебе був всього-на-всього цілий тиждень, щоб це зробити. Тепер твої пояснення абсолютно не потрібні.

-          Прошу тебе давай заспокоїмось і поговоримо, - він схопив її за плечі, намагаючись зловити пустий погляд.

 Ліна відсахнулася від нього і відступила на крок назад.

-          Що?! Що ти хочеш мені пояснювати? Що ти хочеш мені сказати? – голосніше заговорила дівчина. – Що це якась помилка? Що в тебе немає ніякої нареченої? Тому що все інше не має значення в цій ситуації.

 Вадим болісно дивився на її зблідле обличчя:

-          Так, вона моя наречена, - якщо і була якась тліюча іскорка надії – він своїми словами жорстоко її затоптав, - але це буде фіктивний шлюб. На рік, може півтора. Це домовленість. Вона хоче оформити опікунство над молодшою сестрою, а мені потрібне німецьке громадянство.

-          Я рада, що ви знайшли одне одного, - Ліна знову зібралася іти до спальні.

-          Зачекай. Постій, - зупинив її Вадим. – Що буде з нами?

 Ліна витріщилася на нього.

-          Ти знущаєшся?! Нема ніяких нас. Чи ти хочеш запропонувати мені роль коханки? Будеш на вихідні літати в Київ і трахати мене?! – зривалась на крик дівчина, дивлячись на нього червоними від невиплаканих сліз очима.

-          Припини, - болісно скривився Вадим відчуваючи її біль.

-          А що?! Що ти можеш мені запропонувати? Чекати тебе, поки ти живеш з іншою жінкою і трахаєш її? Ви ж буде разом жити, щоб не викрилась фіктивність.

-          Так, бо інакше кримінальна відповідальність, але це не має значення. Я не люблю її. Це просто шлюб за домовленістю.

-          Ну звісно! Історія не знала випадків, коли шлюби за домовленістю переростали в справжні, - з жорстокою насмішкою кинула йому.

-          Це не той випадок, - тихо стояв на своєму Вадим.

 Ліна дивилась в його тліючий надією і благальний погляд своїм переповненим болю:

-          Дай мені відповіді на три питання, - сухо, беземоційно заговорила вона.

 Він мовчки чекав.

-          У тебе з нею дружні стосунки?

-          Так. Я б не погодився на пропозицію зовсім незнайомої жінки.

-          Вона тобі симпатична? Як людина?

-          Вона хороша, - невнятно відповів він.

 На мить Ліна замовчала. Вона боялась наступного питання, але не могла його не задати.

-          Ти з нею спав?

 Вадим не відповідав, тільки болісно-повільно заплющив очі.

 Ліні здалося, наче хтось з усієї сили вдарив її в сонячне сплетіння. Вона не могла видихнути і не могла вдихнути.

-          Як. Ти. Міг... – голос був схожий на глухе шелестіння, з очей бризнули нестримні, неслухняні сльози, - Як ти міг так зі мною вчинити? Трахав мене весь тиждень як дорогу повію знаючи, що в тебе є наречена. За що ти так зі мною?

-          Прости мене, прошу. Це не входило в мої плани. Я просто хотів побути поряд з тобою, хоч трошки. Я не знав, що так все получить. Прости мене.

-          Ти думаєш, я тобі повірю? – закричала Ліна. – Ти планував розмовляти зі мною тільки про погоду чи цінні папери? Так ти хочеш, щоб я думала?! Секс ні разу не входив в твої плани?!

-          Не пригадую, щоб ти була проти, - їдко сказав, не подумавши, і одразу пожалів.

 Ліна підійшла і з розмаху вдарила його по обличчі так, що голова відхилилася в бік.

-          Вибач, я не хотів, - тихо заговорив, повільно повертаючи обличчя до неї.

 Ліна попрямувала до виходу з каюти, але слова Вадима спинили її:

-          Я не думав, що ти захочеш мене. Ти одного разу вже дала мені зрозуміти, що я був твоєю помилкою і ти вибираєш іншого. Коли я писав тобі, ти змінила номер. Невже я був тобі такий огидний?

 Ліна повернулася до нього і подивилась повними сліз очима:

-          Я ненавиджу тебе, - слова давалися з трудом, горло стискав біль. – Цілий рік я намагалася тебе забути. Я наново вчилася дихати, коли ти поїхав. Тільки тепер я почала вибиратися з тої чорної ями і ти знову туди мене кидаєш..

-          Чому ти мені не сказала? Тоді, – болісно-лагідно подивився на неї.

 Ліна заплющила очі і по щоках знову покотилися грубі каплі.

-          А що я повинна була тобі сказати? Що люблю тебе? Це б нічого не змінило, - втомлено- апатично подивилась йому в очі.

-          Ми б щось придумали. Ми могли...

-          Що могли?! – перебила його дівчина. - Зустрічатися на відстані, щоб я хвилювалася, чи не завів ти когось на стороні для сексу? Чи може я повинна була переїхати в чужу країну і після одного випадкового, невдалого траху жити з тобою як утриманка-співмешканка? Чи може ти б залишився з жалості, щоб мене мучили докори, що заважаю тобі реалізувати себе?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 65 66 67 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всі барви неба, Хелена Власенко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всі барви неба, Хелена Власенко"