Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

Четвертою проблемою були пророки, які як ніколи розплодилися в столиці. Але Ромул досить спритно від вирішення цієї проблеми самоусунувся і зловтішно спостерігав, як її намагаються вирішити радники. Вбивати особливо крикливих виявилося не найкращою ідеєю. Тут же, немов у відповідь, по столиці почали ходити чутки ще страшніші за пророцтва, а головне, в них говорилося, що в палаці щось приховують. І припущення про те, що саме були дуже різноманітні.

А ще імператор мав безліч інших проблем. Але замість того, щоб почати їх вирішувати, через три дні після похорону матері сидів у вітальні, в яку виходили двері всіх кімнат наречених, і вів переговори з розумною дівчиною. І йому було напрочуд приємно, хоча дивилася вона на нього неласкаво і з викликом.

— Ви повинні придумати, як нас відпустити без скандалу, — спокійно й гідно говорила Радда со-Верто.

Інші дівчата несміливо виглядали з-за дверей, хихикали, стріляли очима і, схоже, не дуже розуміли, що потрапили в неприємності. Втекти без скандалу можна було наступного дня після похорону. Відкланятися, заявити про жалобу, попросити вибачення і спритно втекти, доки нікому не спало на думку затримати. А вони на щось чекали, навіть Радда. І навіть зараз, схоже, ніхто крім неї не зрозумів, що нареченим у палаці робити більше нічого, вони більше не мають того ефемерного захисту, який давав статус цих наречених. Тепер вони просто дівчата, символ свята, що не відбулося, перетекло в жалобу. І ніхто до ладу не знає, як до них ставитися, особливо з огляду на ворожіння на наречених, які цього року не відбулися. Цілком може виявитися, що варто їм залишити палац і знайдеться черговий пророк, який їх звинуватить у тому, що сталося. Мовляв, зовсім невідповідні наречені цього року, неугодні богам, тому все так і вийшло. Реакцію столичних жителів, та й не лише їх, передбачити неважко.

— Я подумаю, — сказав імператор, відверто милуючись співрозмовницею.

У дівочих кімнатах знову хтось захихотів.

— Ви не розумієте, — сказала Радда.

— Я все чудово розумію. І розумію, що тікати вже пізно, тепер це буде схожим на те, що вас прогнали з палацу. Розігнали по домівках. І навіть якщо ніхто не згадає, що імператорські наречені зобов'язані вийти заміж, ну хоча б хтось з них повинен це зробити, то вашу репутацію той факт, що вас практично викинули, не прикрасить.

— Я розумію, — холодно сказала Радда. — Схоже, піти звідси ми можемо лише заміж.

— Або через якийсь час, коли всім стане не до вас, — задумливо промовив Ромул.

— І скільки цього часу має пройти? — запитала Радда.

— Не знаю, — відповів Ромул. — Дивлячись, що станеться.

І ніби напророкував. Події, що відбулися того ж вечора, надійно відволікли всіх від наречених. Але, на жаль, це не допомогло їм втекти. Тому що столиця опинилася в облозі.