Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 "Неймовірні пригоди", Yu Lee"

– Несподівано, – тільки й почула я.

– Що там таке? Невже так страшно? Тільки не зволікайте, а то мені справді вже страшно, – затараторила я, і в мене аж голос почав тремтіти від того, що намалювала мені моя фантазія, а вона здатна багато на що.

– Зачекайте хвилинку, треба дещо перевірити, – тільки й сказав лікар, залишивши мене і підійшовши до Ніка, що лежав за завісою. – Дуже цікаво, – сказав він, і я не витримала, і попрямувала одразу за ним.

– Отакої! – не витримала я. – Якось я не помітила в нього вранці цього татуювання, – і я почала згадувати, чи не було ж його, чи я не туди дивилася, хоча дивилася я точно туди.

– Судячи з почервоніння на шкірі і того як воно кровить, воно свіже, і таке саме, як і у вас.

– Як свіже, коли він встиг, ми ж разом були? – після, я секунду обмірковувала, що сказав мені лікар і усвідомила. – Як і в мене? Чи не хочете ви сказати, що у мене на спині така сама картина? – здивувалася я.

– Ви вгадали дорогенька, от тільки…, – задумався він. – А ну поверніться до мене спиною, мені потрібно дещо перевірити. І я повернулася, як він і просив, перебуваючи у стані шоку. Щось мені не особливо вірилося, що у мене там татуювання, та ще й схоже з Ніковим. Адже в нього воно перетинала всю спину, починаючи з плеча та закінчуючи протилежним боком. Але маю сказати що татуювання було красивим, навіть дещо незвичайним. Там був дракон, візерунки, якісь символи і все це було незвичайно складено в один досить не маленький малюнок на тілі, який я ніби й не планувала мати.

– «До речі про символи, десь я їх вже бачила», – замислилася я і тоді ж згадала, що коли відчула біль, то помітила зміни в моєму браслеті. Я одразу поглянула на нього. – От дідько! мені це не здалося, – на моїй синій стрічці красувалися інші, червоні символи, замість звичних, – я намагалася якось це обміркувати, але не виходило тому, що голова все ще паморочилась, і це відволікало.

– Щось трапилося? – поцікавився лікар.

– Так! У мене якимось дивом ельфійський браслет придбав інший текст, – і я показала його. – Що це у вас тут за магія така, що може легко переписати ельфійські накреслення?!

– Хвилинку, – і він ще раз глянув на візерунок на моїй спині. – Символи на вашому браслеті подекуди збігаються із символами на вашому татуюванні. Дуже цікаво, – і лікар замислився.

– Скажіть, яким чином храм з нами це зробив? Адже все було гаразд, поки ми сюди не ввійшли, – раптом мені стало дуже важко терпіти запаморочення від якого нудило, і швидко знайшовши хоч якусь пусту ємність я звільнила свій шлунок, після чого нарешті стало трохи легше. – Вибачте.

– Нічого страшного, головне вам стало краще, – сказав лікар і простягнув склянку води, яку я охоче прийняла.

– Вибачте, що завадив, але спробую відповісти на ваше запитання, і, напевно, все ж таки варто почати з моєї точки зору, – несподівано в кімнаті з'явився той чернець, який нас знайшов, від чого я аж вскрикнула. – Як я зрозумів, ви й самі багато чого не розумієте.

– Я не питатиму, як ви опинилися в цій кімнаті так, що я вас навіть не почула. Краще справді розкажіть мені, що тут діється? – наполягала я і раптом почула стогін з боку Ніка.

– Ммм... що тут сталося і чому спина так болить? – промимрив він.

– Ти прокинувся! – зраділа я.

– Анко, з тобою все гаразд, ти поранена? Чому в тебе кров на одязі? – побачивши мій окровавлений одяг на підлозі і мене, він різко скочив на ноги, але потім також стрімко сів. – Ай-ай-ай, боляче. Що за, чортівня? Чому спина так сильно болить, і голова...? – не розумів він, через що це. – І власне, чому я роздягнений?

– Ну, дивись, – і я обернулася до нього спиною, показуючи всю ту красу, яка незрозуміло звідки взялася.

– Отакої! Отже, за той час, що я був непритомний, ти піддалася духу бунтарства? – Нік як завжди був багатослівний. – Не варто було мене вирубати тільки для того, щоб зробити татуювання, а потім похвастатись, – намагався він жартувати.  – Якщо чесно, красиво, але, коли ти встигла це зробити? Я просто відразу відсікаю той факт, що був непритомний більше дня, а таку красу за декілька годин не зробити.

– Закінчив свою тираду? Скажімо так, зробила татуювання одночасно з тобою! – хитро посміхнулася я йому.

– Не зрозумів.

– Розкрию тобі маленький секрет. У тебе на спині така сама картина.

– Не може такого бути! Де у вас люстерко? – здивувався він, після чого пішов куди вказали злегка похитуючись, але все ж таки тримався він добре на відміну від мене. Переконавшись у тому, що я не брешу, Нік через пару секунд повернувся до мене. – Виходить, ми вже дійшли до стадії парного татуювання? – посміхнувся він.

– Не вигадуй!

– Вибач, не зміг утриматися, – посміхнувся він. – Тоді як це сталося?

– Не дивися на мене так! Я сама ще нічого не знаю, –  і це була чиста правда. – Лікарю, а ви можете зцілити це випалене татуювання, щоб воно так не боліло? – поцікавилася я, а то він досі ніяких дій не зробив, щоб вгамувати біль у спині.

– Я можу прикласти мазь, і десь за тиждень ваші рани загояться, – повідомив він, і ця інформація мене не дуже тішила.