Читати книгу - "Трагедії"

КЛІТЕМНЕСТРА

Але де ж той лист? Чому ти не вручив його мені?

СЛУГА

Менелай відняв у мене, винуватець тих нещасть.

КЛІТЕМНЕСТРА

Чуєш, паростку Пелея, сину жительки морів?

АХІЛЛ

890] Чую зойк твій, і нелегко на душі й мені, повір.

КЛІТЕМНЕСТРА

Набрехавши про щасливий шлюб з тобою, доню вб'ють.

АХІЛЛ

Я обурений не менше, і мене, кажу, болить.

КЛІТЕМНЕСТРА

Не соромитимусь нині впасти ниць тобі до ніг,

Смертна, - синові богині: не до гордощів тепер,

Та чого не стерпить ненька, щоб дитині помогти?

Рятівну, Пеліде, руку ти мені подай і їй,

Хоч вона тобі насправді не жона, та все ж, та все ж...

Увінчавши, я для тебе привезла її сюди,

А тепер - веду на жертву. То чи личило б тобі

900] Не прийти на допомогу?.. Хай вас шлюб не пов'язав, - [316]

Мужем бідного дівчати був ти названий таки!..

Матір'ю молю, торкаюсь і правиці, і щоки:

Нас ім'я твоє згубило - порятунком нашим будь!

Мій вівтар - твої коліна: більше нікуди втекти.

Друга жодного довкола. Сам ти чув жорсткі слова

Агамемнона... Сам бачиш: от я опинилась тут,

Жінка, серед мореплавців (грубий це, свавільний люд,

Хоч і м'якне при бажанні). Подаси правицю нам -

Порятуєш, а не схочеш - значить, ми загинули.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

910] О доле материнська!.. Ночі неспані!..

Журитись діточками - спільний жереб наш.

АХІЛЛ

Високосяжний дух мій поривається

До слави, та не сліпо: певні межі є

В біді - для туги, в гараздах - для радості.

Саме життя навчило, що розсудливість -

Це найвірніша для людей супутниця.

Буває так, що краще не вдаватися

У роздуми; буває - слід задуматись.

Хірона вихованець доброчесного,

920] До щирості я звиклий, до відвертості.

Й Атрідам, поки добре керуватимуть,

Коритимусь, а ні - так не коритимусь.

І тут, і в Трої, вільно виявляючи

Свій хист, Ареса списом уславлятиму.

Тобі ж, кого найближчі гірко скривдили,

Повір, поспівчуваю в міру сил своїх

І віку молодого: не віддасть під ніж

Твоєї доні батько, не загине та,

Що названа моєю: своїх підступів

930] Ніхто моїм ім'ям вже не сплітатиме.

Ім'я ж те, хоч заліза не піднять йому,

Твою дитину вбило б, а причиною -

Твій муж! Чи міг би чесним я вважатися,

Якби через ту пастку - шлюб надуманий -

Таких страждань зазнала бідна дівчина,

Й при вівтарі, невинна, впасти мусила?

Лякливішим од Менелая - од аргів'ян всіх,

Якщо дозволю, щоб твій муж ім'ям моїм

940] Для вбивства скористався. Присягаюся

Нереєм, а живе він серед хвиль морських,

Отець Фетіди, що мені життя дала, -

Владар дочки не рушить, навіть шат її

Не доторкнеться пальцем, а наважиться -

Сіпіл хай процвітає, місто варварське,

Гніздо вождів тамтешніх, а про Фтію хай

Весь світ забуде - мовби й не було її! [317]

Калхант же невеселий вжинок матиме

З свого пророцтва. Що таке віщун, однак? -

950] Багато він говорить, мало - вгадує,

І все йому, бач, можна, все прощається.

Не як жених кажу це (тисячі дівчат

Дали б Ахіллу руку) - я обурений

Зневагою до мене Агамемнона:

Міг попросити, як хотів ім'ям моїм

Дочку взять на приманку. Мати з радістю,

Щоб заручить зі мною, привезла б її.

А я, щоб лиш на Трою судна рушили,

Елладі посприяв би й не відмовився

960] Товаришам по зброї бути корисним.

Але вожді, як бачу, мною нехтують:

Добро чи кривду чинять, їм це байдуже.

Та скоро меч мій, кров'ю зачервонений

До Трої ще, покаже, чи безкарно хтось

У мене б міг забрати твою донечку!..

Тож будь спокійна! Бога в мені бачиш ти,

Що може - хай не бог я - замінить його.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Таке сказав ти, що й тебе прикрашує,

Пеліде, й німфу моря - твою матінку.

КЛІТЕМНЕСТРА

970] О, як тут свою вдячність щиро висловить,

Щоб ані надто пишна, ні скупа була?

Бо благородні, коли надто хвалиш їх,

Якусь огиду чують - одвертаються.

Мені ж перед тобою плакать соромно

Над власною журбою - не твоя ж вона.

Проте, погодься, личить благородному

Й чужого рятувати, що в біду попав.

Ізмилосердись! Милосердя ж гідна я!..

Гадала: ось якого зятя матиму! -

980] Діждалася... Та раджу пильнуватися,

Щоб на твоїм весіллі не позначилась

Лихим знаменням смерть моєї донечки.

Але й почав ти мову, і скінчив її

На добрім слові; схочеш - доня житиме.

Скажи лиш -до колін тобі впаде вона,

Хай діві це не гоже, та скажи лишень -

І прийде, соромливо зашарівшись,

А чи без неї змилостишся?.. Хай собі

Сидить удома: цнота - для цнотливої.

990] А, може, соромливість недоречна тут? [318]

АХІЛЛ

Не треба, жінко, не веди дочки сюди,

А то ще нас осудять необізнані -

Тут є таких чимало: всі без діла, бач,

Тож раді хоч язик свій помозолити.

Хоч ти б і не прохала, все одно свого

Доможешся: бо й сам я твердо вирішив

Будь-що від того лиха врятувати вас.

Одне затям гарненько: не брешу тобі.

Коли ж таки брешу я, похваляюся -

1000] Хай вмру! її рятунок - то життя моє.

КЛІТЕМНЕСТРА

В сприянні нещасливим хай щастить тобі!

АХІЛЛ

Послухай-но, щоб діло нам на лад пішло.

КЛІТЕМНЕСТРА

Кажи! Я кожне слово з твоїх уст ловлю.

АХІЛЛ

А що, як батька знову навернуть на ум?

КЛІТЕМНЕСТРА

Нікчему, що боїться війська власного?..

АХІЛЛ

І все ж слова - словами слід поборювать.

КЛІТЕМНЕСТРА

Слаба надія... Що ж робить, по-твоєму?

АХІЛЛ

Благай спочатку, щоб дочки не жертвував.

А не вблагаєш, то до мене йди тоді.

1010] Якби схиливсь він, то вже я не мусив би

Втручатись - очевидна в цьому вигода:

Не доведеться з другом посваритися,

Не буде й люд військовий докорять мені,

Що в справі тій не словом діяв - силою.

Сама ти, врешті, й друзі твої втішаться,

Коли без мене гарно все владнається.

КЛІТЕМНЕСТРА

Розумне слово! Поступлю, як радиш ти.

А як не вдасться (всяке може трапитись),

То де тебе шукати? Де знайти б могла

1020] Твою правицю - бідних рятувальницю? [319]

АХІЛЛ

Я сам за ходом справи буду стежити,

А ти журби своєї не винось лишень

У табір, між данайців; дім отця свого

Шануй: було б негоже насміхатися

Над Тіндаресм, він-бо - гордість еллінів.

КЛІТЕМНЕСТРА

Хай так. Наказуй. Ну, а я - коритимусь.

Якщо боги с дійсно