Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Місто кісток 📚 - Українською

Читати книгу - "Місто кісток"

1 537
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Місто кісток" автора Кассандра Клер. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 157
Перейти на сторінку:
цікавила наука. Цілими днями я сидів у бібліотеці в Аліканте. Книги, які ти тут бачиш, тільки частина тих скарбів, які в ній зберігаються. Колись я хотів стати одним із Безмовних Братів, але після того, що я накоїв, туди мені нема дороги.

– Мені дуже шкода, – сказала Клері ніяково. Вона все ще згадувала той сон. Чи був у залі, де вони танцювали, фонтан з русалкою? Чи носив Валентин такі білі сорочки, крізь які мама бачила сліди на його шкірі?

– Можна мені взяти її? – запитала вона, вказуючи на фотографію.

На обличчі Годжа на хвильку з’явилося вагання.

– Краще не показуй її Джейсу, – сказав він. – Йому і так тепер непросто, а тут іще фотографія його мертвого батька з’явиться.

– Звичайно, – вона притулила її до грудей. – Дякую.

– Нема за що, – він подивився запитливо. – Ти прийшла в бібліотеку, щоб побачити мене, чи з іншими намірами?

– Мені було цікаво, чи є якісь вісті з Конклаву. Про Чашу. І про маму.

– Сьогодні вранці я отримав коротку відповідь.

Вона почула нетерплячість у своєму голосі.

– Невже вони відправили людей? Мисливців за тінями?

Годж відвернувся від неї.

– Так, відправили.

– Чому ж вони не зупинилися тут? – запитала вона.

– Існує побоювання, що Валентин стежить за Інститутом. Чим менше він знає, тим краще. – Він побачив її посмутніле обличчя і зітхнув. – Мені шкода, але я не можу розказати тобі більше, Клариссо. Конклав мені й досі не довіряє. Вони мені майже нічого не повідомили. Якби я міг бодай чимось тобі допомогти…

В його голосі зазвучав такий смуток, що дівчина була змушена відмовитися від подальшого розпитування.

– Ви можете, – сказала вона. – Я не можу заснути. Знову і знову про все це думаю. Чи не могли б ви…

– А, душевний неспокій, – його голос був сповнений співчуття. – Зараз я тобі щось дам від цього. Почекай тут.


Зілля Годжа приємно пахло ялівцем і листям. На зворотному шляху коридором Клері відкривала пляшечку і нюхала її. Флакон іще був відкритий, коли вона увійшла до своєї спальні й виявила, що на ліжку розвалився Джейс і розглядав її етюдник. Скрикнувши від здивування, вона впустила флакон; він поскакав по підлозі, розливаючи на паркет світло-зелену рідину.

– Отакої, – сказав Джейс, відклавши етюдник і сівши. – Сподіваюся, там не було нічого цінного.

– Це було снодійне, – сказала вона сердито, штовхнувши флакон кінчиком кросівка. – А тепер немає.

– Якби тут був Саймон, ти б швидко заснула від нудьги.

Клері була не в настрої захищати Саймона. Замість цього вона сіла на ліжко і взяла етюдник. – Зазвичай я не дозволяю людям роздивлятися його.

– Чому ні? – Джейс виглядав скуйовдженим, ніби й сам щойно прокинувся. – Ти досить гарно малюєш. Деякі малюнки взагалі супер.

– Етюдник для мене – наче щоденник. Тільки я думаю не словами, а образами, картинками. Але це все особисте.

Їй здалося, що вона була схожа на божевільну.

Джейс виглядав ображеним.

– Щоденник без мого портрета? Де гарячі фантазії? Обкладинка любовного роману?

– А що, всі дівчата, яких ти зустрічаєш, закохуються в тебе? – тихо запитала Клері.

Від цього запитання він здувся, як повітряна кулька.

– Я не про кохання, – сказав юнак, трохи помовчавши. – Принаймні…

– Можеш постаратися не бути таким чарівним постійно, – сказала Клері. – І всім стане легше.

Він подивився на свої руки. Хоча шкіра була молода і без зморшок, вони вже нагадували руки Годжа, мов сніжинками, вкриті крихітними білими шрамами.

– Якщо ти справді втомилася, я можу вкласти тебе спати, – сказав Джейс. – Розповім казку на ніч.

Вона подивилася на нього.

– Ти серйозно?

– Я завжди серйозно.

Клері не знала, чи то втома зробила їх обох трохи божевільними. Але Джейс виглядав не втомленим, а майже сумним. Вона поставила етюдник на тумбочку і лягла на подушку, скрутившись клубочком.

– Добре.

– Заплющ очі.

Дівчина послухалася. Під повіками ще віддзеркалювалося залишкове зображення світла лампи, наче крихітні зіркові спалахи.

– Жив-був хлопчик, – сказав Джейс.

Клері перебила.

– Мисливець за тінями?

– Звичайно. – На мить до голосу домішалася якась туга, але відразу зникла.

– Коли хлопчику виповнилося шість років, батько подарував йому сокола. Він пояснив сину, що ці птахи – хижаки, які вбивають інших

1 ... 66 67 68 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місто кісток», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Місто кісток"