Читати книгу - "Заборонений плід, Валерія Дражинська"

Женя

Відтоді, як Діма зробив мені пропозицію, минуло два роки. Я успішно закінчила університет, після чого ми одразу одружилися. Просто нам не було! На зборах акціонерів Діма поставив усіх перед фактом про нашу не спорідненість і швидке весілля. А також про те, що з тимчасового стає генеральним директором на постійній основі. Прийняли це не всі! Часи були важкі. Ще через одруження на типу "племінниці" з'явилися великі труднощі на батьківщині. Усіх нюансів я не знала, але одного разу випадково підслухала розмову по телефону. Конкуренти намагалися домогтися позбавлення його адвокатської ліцензії. Але Діма не був би молодим успішним адвокатом, який не програв жодної справи, якби не розв'язав усі проблеми, що виникли через наше весілля. Як і обіцяв!

Тепер ми жили на дві країни. Я активно брала участь у справах компанії, переважно зв’язані з фінансами. Дуже допомагала Хлоя, коли ми з Дімою були в його справах у Києві. З нею ми дуже здружилися за останній час.

Я була абсолютно щаслива. До сьогоднішнього дня! Коли споглядала на шостому тесті аналогічні дві смужки. Ні, я, звісно, хотіла дитину, проблема моя була в іншому. Я не знала, як відреагує Діма. Якось мова про дітей у нас жодного разу не заходила. У моєму розумінні все було дуже не просто. Від самого початку наших стосунків Діма відправив мене до лікаря за протизаплідними. Перший час навіть контролював, щоб я їх приймала. Потім сама собою виробилася звичка. Ось тільки нещодавно, коли у мене закінчилися таблетки, я махнула на це рукою - адже були безпечні дні. Так собі виправдання! Тепер і гризу нігті, шифруючи, як зізнатися у своїй недбалості. Не хочу, щоб він змінив думку про мене та ставлення, поміркувавши, що зробила я це навмисно. Але й від дитини не відмовлюся. У голові крутяться ідіотські думки. Від - він, узагалі, не хоче дітей і зненавидить мене. До - змусить вибирати. Між цим всім - подібна ахінея.

- Жень, ти чого в темряві сидиш? - я здригаюся та різко закидаю тест, на якому зависла, судячи із сутінків за вікном, на дуже довгий час, під диван.

- Задумалася! - нервово підіймаюся та йду до нього. Обіймаю, чмокаю в губи й улаштовую голову на міцних грудях, - Скучила!

- Женя! - обіймає у відповідь та з втомленим зітханням цілує у скроню, - Іди піднімай те, що ти так відчайдушно закинула під диван. Та принеси мені.

Я вся кам'янію. Ще не готова зізнатися. Не так!

- Ти про що? - вмикаю дурепу.

- Не змушуй мене самому лізти туди.

- Дім, не потрібно! - благально дивлюся на нього та вкотре повторюю, - Я люблю тебе!

- Знаю, дівчинко моя, - та нарешті каже слова, на які я так чекала, - І я тебе люблю. Але все ж таки...

- Правда? - перебиваю його, від захвату забуваючи про недавні муки.

- Ти ще сумнівалася? - усміхається, але якось ніжно.

- Ти жодного разу не говорив, - лепечу зі щасливою посмішкою.

- Думав це й так зрозуміло. Без слів.

Дуріючи б'ю його кулачком у груди.

- Дівчатам мають таке говорити!

- Зрозумів. Виправлюся, - ніжно цілує в губи, - А тепер зроби те, що я сказав.

Ігнорую страх, що знову спалахнув, я наважуюся:

- Там тест на вагітність. Він позитивний.

Уважно, з трепетом спостерігаю, як його губи повільно розтягуються в задоволеній усмішці. Руки на талії стискаються міцніше та піднімають угору, тож наші обличчя опиняються на одному рівні.

- Женько, дуже дуже дуже люблю тебе! - різко впивається в рот нищівним поцілунком, але й так само різко відсторонюється, - Не зрозумів! А чому так злякалася?

- Ну... ти..., - от як йому зараз пояснити свої дурні думки?

- Я, Жень! Я! - акуратно ставить на підлогу та трохи відсторонює від себе, - Я з тобою посивію скоро. Говори вже, що ти там собі надумала.

- Ти спочатку сказав протизаплідні пити. І потім не словом не обмовився, що дитину від мене хочеш. І взагалі не торкався цієї теми. Я й подумала, що ти не хочеш. А я дуже хочу дитинку! Боялася сказати тобі і...

- Стоп! - жорстоко обриває, але м'яко охоплює моє обличчя долонями, - Ніколи і нічого не бійся мені сказати. Це по-перше. По-друге - тобі спочатку потрібно було університет закінчити, життям насолодитися, а вже потім у материнство занурюватися. Тому й наполіг на протизаплідних.

Піднімає на руки й опускається зі мною на диван. Лагідно перебирає волосся.

- Женя, я дуже радий, що так вийшло. І шалено люблю тебе!

- Це по-третє? - мліючи в блаженстві, грайливо цікавлюся я.

- Це до нескінченності!

Я потонула в ньому. Остаточно і безповоротно. Втратила тяжіння до землі - адже він навчив мене літати!

Кінець