Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Значить, у Роми є дівчина, задумалась Настя. І він, не дивлячись на це, дозволяє провести собі ніч з іншого. Ймовірно, Маша не перша, та й не остання. В думки непроханим прорвався противний внутрішній голос, нашіптуючи про те, що раз навіть Рома зраджує, то, що говорити про Стаса? Він набагато популярніше за свого гітариста. Від нього фанатіють. Дівчата, віком від тринадцяти років чекають свого богоподібного кумира у клубах з величезними плакатами з його ім'ям і різного роду написами. У мережі під кожною фотографією в коханні зізнаються, а в залах буває, навіть трусики на сцену кидають, в які зав'язані записки з номерами телефонів. Це їй Вітя розповідав. Це відкрита частина його життя, а що на рахунок тієї, про яку Настя не знає? Тієї, в якій немає камер, фотографів. Де він, дорвавшись до вседозволеності, відривається і дозволяє собі те, про що можна тільки здогадуватися.

 Що Настя знала про Стаса, крім того, що він хоче її, як одержимий? З ким насправді буває вечорами після концертів? З ким коротає ночі? Вона не раз замислювалася про це, але зараз, коли дівчина буквально відчула на собі всю його пристрасть, і коли сама до мурах хотіла більшого чомусь задалася питанням, а що ж буде потім? Коли потішивши своє чоловіче его, отримає недоступне і навіть заборонене? Не факт, що цього стане йому досить, і хлопець, отримавши те, про що мріяв все життя не поплеще її по сідниці зі словами «Це було супер, крихітка» і не замінить на іншу. Голова розболілася від всіх цих думок, які тисли подібно артеріальному тиску на судини мозку. Гарний настрій розвіявся, ніби й не було зовсім. Настя давно перестала слухати Машу.

- Маш, я обійдуся без манікюру. Ти сама їдь, - перервала подругу на пів слові, встаючи з-за столу.

- Настя, ти чого? Сталося що? - Машка вдивлялася в згасле обличчя дівчини, невдоволено надувши губи.

- Голова розболілася щось. Не дуйся. Наступного разу сходимо разом. - посміхнувшись натягнуто, Настя чмокнула подругу в щоку. - Зачиниш двері, добре? Я піду, ляжу.

- Давай, щось ти мені не подобаєшся. Застудилася може вночі?

- Навряд чи. Спала погано. Бувай, Маш, - і до сходів вирушила.

Насті хотілося швидше закритися в спальні і ясно подивитися на ситуацію. Піднявшись до себе, сіла на край широкого ліжка і важко зітхнула, втупившись в одну точку на бежевій стіні. Серце защеміло від майбутнього рішення. У гонитві за мрією можна зробити непоправні помилки. Настю вчора настільки засліпила пристрасть, що вона мало не кинулася з головою в прірву, з якої вже не буде виходу. Ніякої можливості вибратися з тих глибоких почуттів, які впевнено і нещадно опановують дівчиною, подібно руйнівній бурі. Настя розуміла, що якщо віддасть себе в руки Стаса, від неї потім нічого не залишиться. Жалюгідні осколки. Тому що любити його буде неймовірно складно. Вони - повні протилежності. Вона - спокійне блакитне небо, яке не знає грозових хмар і шквалистого вітру, він - свавільний бурхливий океан, що не знайомий зі штилем. І якщо закохана душа в ньому потоне, це буде назавжди. Без права виплисти на поверхню. Зробити ковток повітря, і врятуватися на недосяжній суші. Він прирече її на страждання. Болісні і довгі. Від однієї лише думки, що Стас може, після Насті, бути з іншою, у неї серце розривалося на шматки. Настя б не пробачила зради. Нізащо. Колись і Віктору щиро сказала, що якщо він зрадить, то може відразу збирати валізи. Як би сильно серце не любило, але знову довіряти, як раніше не зможе.

А у них зі Стасом навіть ще нічого не було. Так може краще і не починати? Ця закоханість пройде. Потрібен час. Він лікує. Ймовірно, так буде краще, з важким серцем подумала Настя. Тоді вона захистить себе від божевілля, яке обов'язково нагряне, як тільки у них щось трапиться. Він - зірка. Він завжди на виду, в роз'їздах. А у неї чоловік. Чоловік .. Господи ... Настя закрила обличчя руками, як раз коли її айфон видав сигнал про вхідне повідомлення.

"Давай зустрінемося. Хочу тебе побачити"

Стас. У Насті ком до горла підступив, варто було взяти в руки телефон.

«Ми і зустрінемося на концерті»

«Давай раніше. Заїду за тобою?»

«Ні, не потрібно» - квапливо набрала Настя. «Стас, я думаю, нічого не вийде»

Відправила і завмерла. Серце перестало битися. Телефон миттєво завібрував. Вона знала, що він подзвонить. Повільно видихнула. Тремтячим пальцем прийняла виклик.

- Алло.

- І як це розуміти? - Настя встала з ліжка. Від його жорсткого голосу прийняте рішення виявилося складніше озвучити вголос.

- Так, як я написала. Думаю, нічого не вийде у нас.

- Це ж що могло трапитися за годину, що ти раптом передумала? Вранці було все в порядку. Чоловік повернувся?

- Ось саме тому, Стас! - не витримала Настя і підвищила голос. - Ми занадто різні з тобою. Ти відразу в штики все. Щойно подзвонив і в образи.

- А як ти хочеш, Настя? Якщо я, як придурок, чекаю хвилини, щоб побачити тебе швидше, а ти мене знову посилаєш. Не набридло? Або це у тебе кайф такий?

- Досить! - втомлено промовила Настя, чуючи розлючене дихання на тому кінці. - Якщо ти думаєш, що мені легко, то помиляєшся. Просто я не впевнена, що тобі це дійсно потрібно.

- Мені?

- Тобі.

- Ти знущаєшся?

- Так краще буде, повір.

- Я зрозумів, - і відключився. Настя ще кілька хвилин дивилася на згаслий екран і відчувала, як і всередині щось теж повільно згасає. Те, що вчора знайшло крила, сьогодні летіло каменем вниз.

Ближче до обіду зателефонував Віктор, нагадав про майбутній концерт, як ніби Настя могла про нього забути. Увечері в одному з найбільших концертних залах столиці відбудеться виступ зірок естради, організований однією з провідних радіостанцій в честь свого десятиріччя. Запрошені найвідоміші співаки, популярні актори виконають роль ведучих. Підготовка йде ось уже кілька тижнів. Подія має бути грандіозна. Тільки Насті тепер йти було подібно каторзі. А не прийти зовсім - не можна. Так як Віктор відсутній, потрібно щоб хоча б вона представляла їх сім'ю. Директор радіостанції був хорошим знайомим Свіридова, їх і запросили одними з перших, а виявляти подібну неповагу було б з боку Насті низько.