Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Всевидяча Нея" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 77
Перейти на сторінку:

— Думаю, я знайду їх десь тут. Тут відбувається торгівля дарами. Поклич капітана Ікла.

Дядько кивнув і зник. А Маркус відбивався від охорони на ряду з іншими магами. Побачила, що тут теж є місцеві правоохоронні органи. У них, мабуть, теж була операція із затримання бандитів, які торгують даром.

— Ви карти б не псували, люди в них живі.

Народ по-новому подивився на карти на підлозі, і один із місцевих правоохоронців магією став їх збирати.

— Гарний дар, раз і всі бандити упаковані.

— Я пішла за братами.

— Нея! — крикнув Маркус, коли я зникла. — Покусаю, — сказав тихіше.

За хвилину з'явилася з переляканими і брудними та трохи побитими братами. Поганих хлопців уже майже переловили.

— А можете знайти ключик від кайданів?

Показала на ланцюг братів, а потім на свій, який я зробила малюнком.

— Зазвичай такі ланцюги блокують магію?

— Так? Не знаю, кому вони і що блокують, — сказала з усмішкою.

— Не знаю, чому ти можеш даром користуватися, — сказав Таїль, — я свій дар не відчуваю.

— Зате я відчуваю дуже добре.

— Це дивно, — це вже наг сказав.

Коли з нас зняли кайдани, я відчула полегшення і похитнулася.

— Для тебе вони були надто слабкими, — сказав один із місцевих офіцерів. — Твій дар на багато сильніший і таке відчуття, що виробив імунітет до такого блокування і навчився його обходити.

З'явився дядько з капітаном Джеймсом Іклом і кількома магами. З нас зняли кайдани, а я звернула увагу на те, в чому брати.

— Це що на вас піжами?

— Угу, — в один голос.

— У нас уже відбій був, я вже почав навіть засинати, коли мене притиснули до ліжка і затиснули обличчя чимось смердючим і я швидко відключився. Навіть магію не встиг застосувати.

Дядько стримав сміх, з приводу останнього зауваження.

— А що тут магістр Норк робить? — здивувався Раїль.

— З яких пір він магістр? — сказав сердито дядько — У нього залишилися жалюгідні крихти дару, він майже повністю вигорів.

Я дивилася на русявого чоловіка, який робив вигляд, що він тут із місцевими слідчими і на нього ніхто не звертав увагу. І взагалі це все дивно.

— Можна вигоріти і втратити дар?

— Так, у разі надмірного перевантаження.

— А від чого він, вигорів?

— Дуель із твоїм батьком. Він викликав твого батька на магічну дуель. Через твою маму, — одразу пояснив дядько, — вона обрала твого батька. А Вільям образився.

— І давно була ця дуель?

— За рік до твого народження. Що він вам викладає?

— Управління повітрям.

— Що?! — одночасно від дядька та капітана Ікла.

— Щось не так? — запитала в них.

— У нього була магія стихія землі.

Місцеві офіцери тепер теж звернули увагу на магістра. Він подивився на нас і спробував утекти. Я повітрям підхопила тацю і запустила в нього. Він не встиг піти переходом. Дядько за моєю спиною загарчав від злості.

— Сподіваюся, ти його не вбили, — сказав Джеймс Ікло.

Чоловік піти не встиг від зіткнення з тацею він зник. І я знаю що він з'явився у вигляді малюнка. Один з офіцерів збігав за тацею. На ньому відображався переляканий магістр Норк. На прохання офіцерів його витягла одразу.

— Та як ти смієш! — пішов він у наступ на мене.

Я заліпила йому ляпаса. І помітила, що від нього тепер тягнутися світний канатик. За кілька секунд зрозуміла, що з чоловіка витікає магія і формується в кулю в мене на руці.

— Ні!

— Що за, фігня?

— Це підтверджує те, що Вільям Норк убив твого батька і матір, — сказав Капітан Ікло. — У твого батька забрали магію. А в тебе вона прокинулася, а не перейшла, як усі думали.

Я подивилася на дядька, він відсахнувся від мене і хлопчаків відтягнув.

— Це твоя спадщина, нам вистачить того, що ти пробудила в нас родовий дар. З головою вистачає.

Дар немов цього тільки й чекав вбрався в мене через шкіру, і я відчула, як тепла хвиля по руці піднялася до грудей, і моя кулька з магією стала щільнішою і більшою. А світ раптом став виглядати по-іншому.

— Що за...

— Твої очі, зіниця стала чорною, — сказав Маркус — як тобі штани офіцера? Він, мабуть, знає особливості твого дару, стоїть тактовно прикрившись.

— Це звичка, — сказав офіцер, а потім із підозрою подивився на Маркуса, очікуючи пояснень.

— Вона білий зазвичай не бачить, він для неї прозорий.

— Так, бачила я вже його ноги і ззаду все теж пристойно. Але твоя спинка мені більше подобається. Як ви так живете? Це ж жахливо, я немов на половину осліпла. Ось, так краще!

Офіцер із підозрою подивився на мене.

— Не партеся я вже надивилася на чоловіків і не опускаю очі нижче пояса. І взагалі вам соромитися нічого. І якщо ви Вільям убили моїх батьків, то хто вбив брата?

— Здався мені цей невдаха! Через нього загинула моя кохана. Повинен був загинути тільки твій батько і ти! А ми з Марі були б знову разом.

Я заліпила йому ляпаса, відчула, як сльози починають палити очі. Довелося побувати в місцевому відділку. І тут з'ясувалася дещо цікаве. Брата вбили в цьому світі. І фотографія була зроблена тут. З'ясувалося це, коли Ігнат показав фотографію, що мені прислали. Місцеві сполошилися. Бо фотографія була зроблена криміналістом, але в нього на час убивства залізне алібі. А фотографію хтось отримав, зламавши базу даних дільниці.

— Але кому вигідно?

— У твого брата який дар був?

— У нього було сильне повітря, — сказав дядько. — Але я бачив Нейта, майже сімнадцять років тому. Не знаю де він був увесь цей час. Він утік після загибелі батька і мачухи.

— У хлопця забрали дар.

— Так-с, а давайте ще дещо перевіримо, — сказав Ікло.

І дістав показав на планшеті низку фотографій.

— Це зниклі з нашого світу. Можливо, у вас знайшлися.

— Так, знайшлися, у вигляді трупів, — сказав спокійно офіцер — мені шкода.

1 ... 67 68 69 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"