Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

- Ми ваші друзі, можете розповідати все, що вас турбує, ми не будемо засуджувати вас ні в чому, якщо ви про це!

- Про це. Є версія, що Бебіт хоче вірніше хотів використати мене, щоб завоювати остаточну владу над містом і затвердити свою владу в цьому краї. Тож я випав з цього і він схоже підшуковує собі нового бійця. Він тому і такий лютий, а ще в нього достатньо грошей і він збирається найняти справжнього чемпіона з професійного спорту. Можливий варіант мені перемогти його, якщо я виступлю проти Бебітового бійця, тим я зможу зруйнувати його плани і можливо виправити свої помилки!

- Що ж, знаєте Матіасе, це доволі непросте завдання!

- Це правда, але я розумію те, що мені не варто повертатись туди і робити знову ці речі, але ж на кону стоять життя людей, які в певній мірі зіпсовані через мою провину. У багатьох із містян проблеми через мене, ось тому я хотів би допомогти їм вийти з цього, але я не знаю, чи це буде правильно з точки зору мого нового життя, мого нового поклику, і нової дороги!?

- Матіасе, послухай. Я не хочу ні в якому разі знівечити ваші добрі побудження, розбивати надії ваших добрих побуджень, але навіть, якщо ви допоможете їх виграти і перемогти тирана то прийде інша влада, яка буде робити те саме. А ту владу змінить інша влада, тому що вони будуть завжди, допоки одного дня їх не знищать Бог, прийшовши в цей світ переможною ходою, інакше вони не зникнуть, ми можемо знищити локальних місце, проте ми не можемо знищити їх взагалі, тому що це не наше право і це не наша сила. 

Це не в нашій компетентності, це лише сила Божа може їх знищити, ми можемо боротись з ними і ми повинні з ними боротись, але чи ми повинні аж настільки жертвувати всім, я не знаю, вам треба запитати про це в Бога особисто і подумати над цим дуже-дуже добре. Повірте відповідь не забариться! - втішив мене пресвітер.

- Так я думав про це, ви знаєте я про це думав. Якщо я навіть виграю, то справді прийду ті інші в це місто і вони будуть збирати гроші з цього міста з цих людей, вони будуть керувати містом, чи стане жити краще людям, можливо трішки на якийсь певний час, допоки остаточно вони не ствердять своєї влади, а потім знову те саме! - зітхнув я.

- Ось в тому і біда нашого світу, що навіть коли затіюється війна, навіть коли вона починається і розв'язується, то після неї нічого хорошого не приходить. Лише розбиті серця, зруйновані життя, порушені межі, знівечена земля, брудне повітря, неминуча біль, купа грошей у вітер і все знову по колу, усе починати заново до наступної війни. 

Наше маленьке місто і те, що ми намагаємось робити це альтернатива хорошому світу, новому світу, місцю де немає чогось поганого. Я знаю, що це нереально і будь-які такі спроби в історії людства увінчувались невдачею, але можна намагатись спробувати, тому що аж занадто багато зла в цьому світі, занадто багато і не можна просто так залишити дітей, які є майбутнім цього світу. Майбутній цвіт нації, який просто так загине, від того що у нього забрали його квіти і не дали насінню прорости, знову на випаленій і втомленій землі!

Що може стати з ними? Можуть стати дрібними карманними злодіями наприклад, і це тільки початок. Не можна їх лишити напризволяще, про них треба піклуватися, потрібно створити певний світ з певними межами, які будуть оберігати і сформують їх, а потім зможуть відпустити їх і допоможуть їм знайти себе в цьому світі. Що може бути далі? Все ж їм обирати, потім вибір за ними, звісно кожна людина повинна обирати, але ми маємо зробити все, щоб цей вибір був правильний, розумієте Матіасе, убезпечити їх від зла, на скільки це можливо!

- Однозначно і я це чудово розумію. Свого часу мені не вистачило такого місця і таких людей, і що в результаті? Я зв'язався з Барнстом, який використав мене і втягнув у свої темні справи, через що я настраждався, а зі мною і моя сім'я, і люди, невинні мешканці міста страждають, тому що це залишило свій відбиток не тільки на мені, але на всіх хто навколо!

- Ось тому ти той без кого ніяк, якщо ти повернешся туди звідки повернувся то нічого не буде. Ти можеш повернутися, але якою буде ціна?

- Барнст повідомив, що якщо я візьму участь у фінальному поєдинку, останньому так би мовити, то він відкриє мені всю таємницю минулого про моїх батьків. Чесно кажучи мене це зачепило, зачепило дуже сильно, зачепило за живе, тож я б хотів хоч сьогодні взяти участь у ньому і перемогти будь-кого, щоб дізнатись правду. Але я усвідомлюю ту відповідальність, яка є на мені зараз, тож прошу вашої допомоги. Я вже ладен на все тільки, щоб знайти своє минуле, спокуса вступити знову в бої, або хоч один бій величезна, але я не бажаю повертати минуле, щоб мене знову використовували у своїх цілях злочинці!

- Я зроблю усе можливе, тебе хоч трохи заспокоїть така відповідь? - запитав Біллі.

- Цілком заспокоїть!

- Не переймайся, краще зїзди з Майклом до свого друга! - підбадьорив він мене.

- Піду, авто якраз стане в нагоді!

Я вийшов з будинку, на яскраве сонце. Майкл мив вікна нашого автомобіля, він поводивмя з ним наче з живим, піклувався як про дитя, ретельно вимиваючи кожну його ледь забруднену ділянку.

Біллі Грін одягнув свої окуляри, і поринувши з головою в свої папери почав вишукувати щось дуже важливе. Коли знайшов те, що шукав усміхнувся і дістав, то був невеличкий паперовий лист, на якому були написані кілька важливих про всяк випадок телефонних номерів, а з ними і адреси. 

- Артур Левітт, що ж давно ми не спілкувалися з тобою Артуре! - пошепки промовив Біллі і тут же підійшов до телефону.

Кілька довгих гудків...

- Слухаю вас! - відізвався голос з телефону.

- Вітаю тебе старий друже! - радісно привітався пресвітер.

- Невже це ти Біллі? - не менш радісним був голос із телефону.

- Так Артуре, це Біллі! 

- Скільки років ми не бачилися? - запитав той.

- Занадто довго, щоб пам'ятати коли це було востаннє!