Читати книгу - "Імперія обіцянок та гріхів, Кері Блек"

Я намагалася сфокусуватися на ньому, але не могла. Світ колихався, все довкола ставало розмитим. Варіон щось говорив, його руки стискали мої плечі, але слова не доходили. Я губила себе.

І раптом усе змінилося.

Його пальці торкнулися мого обличчя, ніжно, але впевнено. Я навіть не встигла збагнути, що відбувається, як теплі губи накрили мої.

Я завмерла.

Дихання перехопило, свідомість неначе зависла в цій миті. Але за мить я відчула, як з тремтінням, що сковувало мене, почало зникати і щось інше — напруга, біль, той нестерпний тиск. Натомість розлилося м’яке, приємне тепло.

Я не усвідомила, коли почала відповідати на поцілунок. Це було інстинктивно, природно, неминуче. Його губи були гарячими, але не палили, а огортали м’яким полум’ям, в якому я не згорала, а оживала.

Варіон міцніше стиснув мене, притягнув ближче. Магія всередині, яка хвилину тому здавалась нестерпним тягарем, тепер розчинялася в його теплі. Все, що було навколо — страх, хаос, біль — зникало. Залишались тільки ми.

Варіон повільно відсторонився, але не відпустив мене. Його руки все ще ніжно тримали моє обличчя, а великий палець мимоволі провів по моїй щоці. Його очі, глибокі, мов саме небо перед бурею, вдивлялися в мої.

- Знаєш, що найцікавіше? — він відкинув пасмо мого волосся. — Вперше у житті мені хочеться не тікати від вогню… а залишитися в ньому. Разом із тобою.

Я дивилася йому в очі, все ще відчуваючи тепло його губ на своїх. Серце гупало десь у грудях, а дихання ніяк не могло вирівнятися. Його слова… Вони зачепили щось глибоко в мені, щось, чого я сама боялася.

Я ковтнула повітря, спробувала відвести погляд, але не змогла.

- Ти говориш так, ніби це добре… — мій голос зірвався на пошепіт.

Варіон усміхнувся куточком губ.

- А хіба ні?

Я не знала, що відповісти. Тому просто прошепотіла:

- У що ми вплутуємось, Варіоне? — мій голос був хриплим від втоми, але в ньому звучало більше, ніж просто запитання.

Він торкнувся мого підборіддя, змушуючи мене не відводити погляду.

- У щось, що неможливо зупинити, — сказав він тихо, але впевнено. — У щось, що змінить усе.

Я хотіла відповісти, заперечити, поставити ще десятки питань, але в той момент здавалося, що слова більше нічого не значать. Тільки його голос, тільки його дотик. І те, що вже відбулося між нами.