Читати книгу - "Таємниці морів, Сергій Гальченко"

   Так після одного важкого бою  урятував життя двом морським вовкам, хоча всі їхні товариші простилися з ними.

   Після цього випадку пірати, які часто посміювалися над незграбним хлопцем, перейнялися до нього величезною повагою. А він ще не раз діставав їхніх товаришів із того світу. Хлопець продовжував навчатися та набирався майстерності. Коли траплялося стикатися з дикунами, і якщо ті надавали команді Фернандо привітний прийом, Діого намагався познайомитись із місцевим шаманом. І йому часто вдавалося дізнатися щось нове про лікувальні та отруйні рослини. 

   Наприклад, один відвар, секрет якого повідав старий індіанець, виявився справді дуже цілющим і допомагав загоювати гнійні рани. Але мав огидний смак, не кажучи про запах. Так, що багатьом піратам спочатку, ця звичка лікаря не подобалась. Але з часом вони стали більше довіряти йому.

   Діого якраз порався з хворим, який стогнав уві сні, коли увійшов капітан.

   — Як він?

   — Найстрашніше минуло. Але ще пару днів полежить у ліжку. Він ще марить. Та все пройде

   — Добре, хтось ще хворий?

   — Поки невідомо. Але можу впевнено сказати, що ця хвороба не передається. На неї можна захворіти у тропіках, від укусів комах. Ось тільки проявляється вона не відразу, а через якийсь час.

   — Тобто якщо когось ще покусали москіти, то він може опинитися на місці Семюеля?

   — Не виключено, — відповів Діого

   — Тримай мене в курсі, у разі чого, — сказав капітан, і вклонився.

   З цього моменту страх епідемії запанував на кораблі. Стояло комусь із моряків чхнути, як

інші починали триматися від того якнайдалі. Як не заспокоював їх капітан і лікар, моральний дух на кораблі впав. Матроси, не знали страху перед озброєним ворогом. Навіть коли той мав перевагу за чисельністю та силою. 

   А ось лихоманки та можливих після неї наслідків боялися як вогню. На щастя через три дні Семюель вийшов на палубу і ні в чому не бувало приступив до своїх обов'язків.

   Але тільки команда заспокоїлася, як таке нещастя спіткало Марко, а через день Стіва. На щастя обидва одужали хоч і пролежали кілька діб із жаром і марили.

Марку снилося, ніби він все ще гне спину на плантації. Він часто кликав Вівіан, і уві сні боровся з її тираном чоловіком.

   Стів у маренні лаявся з якоюсь дівчиною чи то Монікою, чи Меллісою. А також співав якусь дивну пісню.

   Більше ніхто не захворів і ті, хто переніс заразу почували себе чудово. Та за цей час корабель не тільки трохи збився з курсу, а ще йшов повільніше.

   Едвард запевняв, що як тільки корабель взяв вірний курс, до острова залишилося не більше, ніж дві доби.

   А от шлюп Авелара тим часом йшов на всіх вітрилах.