Читати книгу - "Можливо все!, Джон Вон Ейкен"

Без них не обходиться жодна справа… Та це зовсім не означає, що через них справу треба кидати. Проблеми можна не тільки розв’язати, але й запобігти їм, роблячи свій шлях до мети максимально простим!

Як? Дізнайтеся з наступного розділу!

ВІРТЕ І ПОВОДЬТЕСЯ ТАК, НІБИ ПРОВАЛ НЕМОЖЛИВИЙ НІ ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН.

Чим довше я живу, тим більше переконуюся в тому, що з нашою реальністю ніякої фантастики не потрібно! Справжнє життя часом значно неймовірніше за вигадки.

Чим же так фантастичне моє життя? Що ж, підстав так стверджувати – безліч. Але найчастіше фантастичні історії стаються зі мною під час подорожей.

Більшість людей скажуть вам, що дуже люблять подорожувати й хотіли б подорожувати більше. Але зізнаюся вам відверто, на цьому етапі мого життя подорожі й особливо відрядження задоволення мені не приносять. І якщо ви так само багато їздите, то добре розумієте, про що я. Із сучасними заходами безпеки й застарілими методами управління пасажиропотоками пригоди починаються задовго до приземлення в пункті призначення – ще в аеропорту вильоту! Перерахуємо всі пригоди за порядком. На шляху в аеропорт нас очікує величезний затор – точніше, це ви в ньому очікуєте (незрозуміло чого). Після приїзду в аеропорт вам доведеться відстояти в декількох чергах: спочатку контроль безпеки на вході, потім реєстрація, потім паспортний контроль, митниця і, звичайно, ще один контроль безпеки. Але й на цьому – після невеличкого перепочинку до оголошення посадки – ваші пригоди не закінчуються. Адже слід відстояти ще в декількох чергах! Спочатку відстояти чергу там, де перевіряють квитки (виникає запитання: навіщо? Вони ж уже кілька разів усе перевірили!). Потім, можливо, на вас чекає черга в телескопічному трапі-тунелі з будівлі аеропорту в літак. Або, що ще гірше, – черга на автобус, який відвезе вас до літака. Потім, знову ж, черга на трапі. І, звичайно, як же без черги всередині літака, коли всі намагаються знайти своє місце! Й ось нарешті літак злітає. Кілька годин ви «відпочиваєте» – якщо отримали вдале місце й саме повітряне судно не найстарішої моделі. А потім приземляєтеся – і вас знову чекає те саме!

Якщо вам не пощастило з готелем, то й там вас змусять чекати.

Якщо ви їздите стільки, скільки їжджу я, вас, напевно, зводить із розуму вся ця тяганина.

Ось тут і починається фантастика. Після всіх описаних переживань не дивно, що сил ні на що не залишається – голова гуде, хочеться лягти й відразу заснути. Але під час подорожей мені це далеко не завжди вдавалося. Чому? Бо надто багато часу я витрачав на те, щоб проникнути в чужі номери!

Про що йдеться? Усе просто.

Уявіть собі мій розклад. Якщо я вирушаю у відрядження, і мені треба за тиждень відвідати три або чотири міста, я зупиняюся за цей час у декількох готелях. У понеділок я проживаю в кімнаті 427, скажімо, у Празі, у вівторок я вже займаю кімнату 539 в Афінах і так далі. Відповідно до п’ятниці через величезну кількість черг у готелях, аеропортах та інших різних місцях, у черговому готелі чергового міста я забуваю, у якій кімнаті мешкаю! Я намагаюся прорватися в номер 427, бо запам’ятав його ще з Праги. Уявіть собі ситуацію: у п’ятницю опівночі, після цілого дня напружених зустрічей я, нарешті, приїжджаю в готель, на автопілоті піднімаюся на четвертий поверх, вставляю ключ у замок номера 427 і… двері не відмикаються! Я пробую знову й знову, натискаю на одвірок, смикаю ручку, лаюся – спочатку тихенько, а потім – і на весь коридор… Аж доки мені відчиняє сонний двометровий дядько в сімейних трусах і, здивовано дивлячись на мене згори, запитує з акцентом: «Сер, якого дідька ви претеся до мене? Ваша справа не може почекати до ранку? Я сплю!» Були випадки, коли я заходжувався обурюватися, мовляв, що він робить у моєму номері й коли встиг туди заселитися. Але потім я таки згадував, що в ЦЬОМУ готелі займаю номер 634 на шостому поверсі – адже від візиту до Праги минуло чотири дні і я вже в Парижі!

До чого ця історія? Це чудова ілюстрація нашого сучасного життя. Ми постійно перебуваємо в русі – навіть нікуди не виїжджаючи з країни. Нові проекти, ідеї, правила, емоції і переживання можуть знесилити кого завгодно. Тому й не дивно, що будь-які зачинені двері (особливо, якщо до них не підходить звичний ключ) можуть викликати стрес, паніку чи навіть депресію.

Про які зачинені двері йдеться? Про проблеми.

Проблеми. На жаль, говорити про це не подобається нікому. Адже для більшості з нас проблеми – це щось негативне, складне і малоприємне. Але тему вирішення проблем я ніяк не зміг обійти в цій книжці – адже саме воно допомагає кожному з нас досягати неможливого.

Ми з вами обговорили безліч ідей і прийомів для натхнення – застосовуючи їх, ви, я впевнений, змогли поставити свою долю на нові рейки.