Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Шалені шахи 📚 - Українською

Читати книгу - "Шалені шахи"

304
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шалені шахи" автора Тимур Іванович Литовченко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 97
Перейти на сторінку:
бунтівника Косинського. А також не подумав про те, що робити далі у випадку, якщо шляхта не піде йому на поступки. Чи вірно я говорю, Северине?

— Та про що тут думати! — обурився Наливайко. — Воювати зі шляхтою стану, всією силою на них надавлю, поки не визнають всіх моїх... тобто всіх наших козацьких вимог!

— З усією шляхтою воювати станеш?!

— Ну так! З кожним шляхтичем, який мені противитися надумає.

— А силоньки у тебе вистачить?

Пан вільний отаман хотів щось відповісти, але князь попередив його намір новим підступним запитанням:

— А скажи–но, будь люб'язний, якщо король проти тебе війська Польської Корони виставить — тоді як бути?!

— Ну, це навряд чи. Коронний гетьман табору Станіслав Жолкевський проти Криштофа Косинського йти відмовився, великий коронний гетьман Ян Замойський теж не пішов. А проти мене чого ж підуть?..

— А того, що тоді державного інтересу не було, а тепер є.

— Як це, ваша світлосте?!

— А отак, Северине! Головна твоя мета у тім і полягає, щоб татарських нехристів втихомирити, вірно я говорю?

— Вірно.

— Ну, от бачиш! Ти ополчився проти татар — вони турецькому султанові скаржаться. А султан відразу ж цікавиться у Його Королівської Величності Сигізмунда ІІІ Вази, чи хочеться йому вкупі з усією Річчю Посполитою відчути на собі жахливий гнів Великої Османської імперії... Нема чого й до ворожки ходити, щоб угадати, як поведеться наш король Сигізмунд: негайно ж пообіцяє султанові вічний непорушний мир. І відразу візьметься усіма силами втихомирювати нахабу, що насмілився перешкодити татарам грабувати землі русинських князьків–схизматів. Тебе, Северине, разом з козаками твоїми втихомирювати стануть! А для такої шляхетної справи не шкода задіяти навіть війська Польської Корони. Зрозумів тепер, що далі станеться?

— Зрозумів, ваша милосте, як тут не зрозуміти...

У світлиці запанувала гнітюча тиша, тільки дрова у величезному каміні потріскували.

— Але ваша милосте, на відміну від іншої шляхти, ви завжди даєте й даватимете мені грошей, як обіцяли? — непевно спитав Наливайко.

— Про мене не йдеться: для колишнього мого сотника, який вірою і правдою служив магнатам Острозьким стільки років, грошей не пошкодую. Ніколи! Я тобі це обіцяв і слова свого дотримаю.

— Дякую, ваша милосте!

— Нема за що, Северине, нема за що дякувати, — і підібгавши губи, Костянтин Василь додав стримано: — Втім, твого становища це анітрохи не змінює. Адже на відміну від мене, інші шляхтичі платити тобі не збираються.

Знов запанувала мовчанка, яку цього разу порушив Дем'ян:

— Однак, якщо все складається саме так, а не інакше, то боротися з татарськими нехристями взагалі безглуздо! Залишається терпіти їхні руйнівні набіги, після яких родюча земля наша перетворюється на суцільне згарище, а замість селищ залишаються самі лише знелюднілі руїни.

— Так, Дем'яне, твоя правда! Якщо в Речі Посполитій усе залишиться, як раніше, тоді боротися і справді безглуздо.

Говорячи це, Костянтин Василь швидко переводив погляд з одного брата на іншого: перевіряв реакцію обох. Із задоволенням зазначив, що Северин пропустив повз вуха натяк на можливі зміни порядків у Речі Посполитій, тоді як Дем'ян ледь помітно смикнув бровами і про щось глибоко замислився. От і добре!..

— Але ваша милосте, я ж зовсім не від короля, а від православних шляхтичів, від наших одновірців хочу домогтися одного — справедливості! Вони заможні й сильні, нехай же захистять від бусурманського рабства простих людей! Я ж тільки це й намагаюся шляхтичам довести... нагадати...

— Ти, Северине, не переконуєш шляхту, а воюєш із нею.

— Якщо треба довести правду силою зброї — отже, хай буде так! От навіть полковник Косинський сказав мені якось, що безглуздою боротьба за правду не стане ніколи, у жодному разі. Я говорив з паном полковником у той день, коли він присягнув на вірність вашій княжій милості...

— Северине, облиш! — опам'ятався Дем'ян. — Я ж передавав тобі прохання нашого князя: не згадувати навіть самого імені Криштофа Косинського під час перебування в Острополі.

Однак Костянтин Василь перервав його:

— Нічого, Дем'яне, нічого, нехай говорить. Зараз тут немає сторонніх вух, тільки ми втрьох. Тому нехай продовжує.

— Отож я й кажу, що в той фатальний для Косинського день я сказав йому, що якщо його боротьба за правду програна, то боротися за правду безглуздо. Однак на це пан полковник переконано заперечив: мовляв, ніколи боротьба за правду не може бути безглуздою! Й чим більше часу відтоді минає, тим сильніше я переконуюся у правоті пана полковника.

Тут Наливайко трохи помовчав, перш ніж закінчити:

— Так, Косинський безумовно був правим.

— Ти досить доречно згадав слова цієї людини, Северине, за що я тобі вкрай вдячний, — прихильно кивнув Костянтин Василь.

— Невже ваша княжа світлість добре думає про людину, що повстала проти князівської влади?!

Жоден м'яз на обличчі князя Острозького не сіпнувся, коли він відповідав:

— Єдина й найголовніша помилка Криштофа Косинського полягала в тому, що він надумав мірятися силоньками зі мною й з моїми синами. А йому треба було не оголошувати війну нам, наймогутнішим магнатам Речі Посполитої, а домовитися про все мирно, полюбовно.

— Але ж!..

— Пан Косинський, бачте, не побажав домовлятися, він судитися захотів. Ну що ж... побажав судитися — от і програв! Інакше й бути не могло. Хоча його справу цілком можна було залагодити мирно. Приміром, поставив би я Косинського керувати Рокитнянським маєтком — чим погано?! Мав би полковник на старості твердий дохід, доживав би

1 ... 67 68 69 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шалені шахи», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шалені шахи"