Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Твої не рідні, Ульяна Соболева 📚 - Українською

Читати книгу - "Твої не рідні, Ульяна Соболева"

1 215
0
06.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Твої не рідні" автора Ульяна Соболева. Жанр книги: 💙 Еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 101
Перейти на сторінку:

 Я її руку своєю накрити хотів, а вона раптом відсмикнула її і тут же зі стільця зістрибнула, утекла.  Я з ведмедиком у коридор вискочив, але слідом не пішов.  До себе цього ведмедя притиснув і сповз по зворотній стороні дверей на підлогу.

 

 Вийшов на веранду, удалину на світанок дивитися.  Колись любив це робити разом з Анею.  Подовгу на балконі стояти позаду, обхопивши її плечі руками, і втягувати запах її волосся.  А потім уловив, що позаду хтось стоїть, і обернутися страшно ... тому що знаю, що прийшла вона.  Шкірою відчуваю і затягуюся сильніше цигаркою, щоб заспокоїтися, тремтіння у всьому тілі вгамувати.  Стою і думаю, що їй зараз сказати, і розумію, що нічого.  Не залишилося слів, ненависті, бажання розчавити її ... я сам розчавлений.  Я вже не знаю, чого хочу.  Мене просто накриває від розуміння, що вона прийшла до мене сюди сама.  Пожаліти прийшла?  Або запитати, що її дочка тут робила.  Навіщо ще могла прийти.  І думка про те, що з жалю прийшла, починає заволікати мене якимось туманом безвиході, немов я в чорному глухому куті стою і виходу звідти немає.  Туга якась ненормальна, що ось у цій безодні її поруч зі мною зовсім немає і, можливо, не буде ніколи. Що я чіпляюся за минуле, яке, швидше за все, потрібне мені самому.  І від несподіванки здригаюся, тому що відчуваю її руки у себе на плечах.  Напевне, у цю секунду я повністю втрачаю розуму.  Я перестаю бути самим собою.  Я знову в нашому минулому, де немає місця ненависті, недовірі, злості і жадобі помсти.

 - Тут дуже холодно, - видихає мені ззаду в потилицю, і мене починає трясти від емоцій, сам не розумію, як відкидаю цигарку і різко до неї обертаюся, щоб несподівано для нас обох згребти її в обійми і жадібно упитися в її рот.  Єдиний спосіб заспокоїтися, забутися, загубитися від реальності - це розчинитися в ній.  Дозволити собі поплисти в минуле і закрутитися в дикому вирі нескінченного голоду по ній.  Аня збентежена, вона не відповідає на поцілунки, а я вже не можу зупинитися.  Мені це потрібно.  Мені потрібно її цілувати, пити її подих, ковтати її запах і відчувати себе живим.  І я стогону їй в губи, коли відчуваю, як слабшає опір, як відповідає на мій поцілунок, легенько торкаючись язиком мого язика.

 - Ти мені потрібна, Аню ... .потрібна мені зараз, дуже потрібнааа ... шалено потрібна.

 І це правда.  Вона мені потрібна, вона мені необхідна, як повітря.  Вона і є моє повітря, та тільки за неї я й можу чіплятися скорченими пальцями, розуміючи, що ось він - мій сенс.  Відчуваю, як Аня впивається пальцями в мою потилицю і горнеться до мене тремтячим тілом.  Сама горнеться.  Без того, щоб я насильно утискував її у своє тіло, видираючи поцілунки і обійми.  І мене веде від цього, веде від її взаємності, сам не свій тягну через голову її футболку, мимоволі здригаючись, коли бачу, як сколихнулася її повні груди, округлі, важкі, зі стиснутими в тугі грудочки сосками, і я зі стогоном накриваю її двома  долонями, щоб здригнутися від цього дикого задоволення - стискати її і терти тугі, витягнулися вершинки, а потім хрипко застогнати в унісон її тихому стогону.  Їй подобається ... вона відповідає мені.  І це зводить з розуму ... змушує остаточно втратити голову.  Мну її груди, то сильно, то трохи слабше, стискаючи соски фалангами пальців, і терзаю, не перестаючи, її пухкий рот.  Притиснув до поручнів спиною і відчув болісно стоячим членом її пружний живіт.  Однією рукою потягнув книз піжамні шорти і тут же стиснув її голі сідниці.

 - Зігрію тебе ... тут буде жарко.

 І впиваються жадібно відкритим ротом в її груди, сильно втягуючи сосок і вже змушуючи її голосно застогнати.  Ривком підняв і посадив на перила, утримуючи однією рукою так, щоб не впала, і мене починає трясти від нестримного бажання увійти в неї прямо зараз, глибоко, так глибоко, щоб обидва закричали.  Тільки завдавати болю вже не хочеться ... це бажання розчинилося десь у минулому, десь у нашій з нею ненависті, яка зараз кудись зникла. Швидше за все, вона повернеться, але пізніше.

 Я не хотів з нею воювати.  Я втомився від воєн.  Мені потрібна була її присутність, я хотів повернутися ненадовго в минуле, де любив її і так просто отримував її любов, відчував її кожною порою, кожною молекулою.  Туди, де я вірив їй.  Виявляється, це важливо - вірити людині.  Важливо - знати, що вона тобі не бреше.  Брехня зруйнувала наші життя.

 - Чому прийшла?  - пошепки в вухо, обводячи мочку кінчиком язика і сильніше стискаючи її спину, а іншою рукою розсовуючи її коліна, щоб влаштуватися між ними, щоб накрити гарячу плоть долонею.

 - Не знаю, - прошепотіла у відповідь і закинула голову, коли мої пальці ніжно погладили вологі складки.  І мене це збуджує ще сильніше, якщо таке можливо, збуджує ось ця покірність, ось цей вигин тіла, коли вона віддає його мені.

 - Напевне, тому, що я тебе кликав ... ти чула, як я тебе кликав, Нюто.  Дівчинко моя, як мені тебе не вистачало ... я так голодував за тобою, за всім цим, нашим.

 Сам не впізнаю свій голос, він зривається на якісь вкрай низькі ноти, а вона тремтить у моїх руках від кожного слова, і мені не віриться, що це відбувається насправді.  Я беру в рот її сосок, то сильно втягуючи його, то постукуючи по ньому кінчиком язика, а середнім пальцем обвожу колами її маленький  клітор, що твердішає.  Повільно.  Обережно.  Однаково по колу і сатаніючи від її реакції - уже забутої і все ж такої знайомої.  Пальці пам'ятають, як їй подобалося.  Аня впивається в перила і вигинається назад, я сильніше стискаю її поперек і різко входжу в неї відразу двома пальцями.  Як же солодко вона схлипує і насаджується на них.  Я відчуваю цю пульсацію ... вона наростає в глибині її тіла.  Моя чутлива дівчинка, раніше саме так і було ... раніше зі мною від пари дотиків, і це зводило з розуму.  Це геть зносило дах.  І мені хочеться ричати від насолоди, пожирати поглядом її обличчя перед оргазмом, коли задоволення відібрало у неї контроль і вона вся не в собі, тремтить всім тілом, і я прагну, щоб вона скінчила.  Кілька поштовхів усередині неї, не перестаючи великим пальцем дражнити її клітор, і майже закричати, коли зігнулася і затряслася, забилася всім тілом, судорожно стискаючи мої пальці, розтікаючись вологою по моїй долоні, і штовхаюся сильніше і швидше, охреневуючи від цих мокрих звуків усередині її  лона.  Мокра для мене ... така туга, шовковиста зсередини і так сильно скорочується, що у мене від болю член розриває на частини.

1 ... 67 68 69 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твої не рідні, Ульяна Соболева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твої не рідні, Ульяна Соболева"