Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Екзорцист 📚 - Українською

Читати книгу - "Екзорцист"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Екзорцист" автора Вільям Пітер Блетті. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 87
Перейти на сторінку:
кров обертається назад на вино.

«Що робити? Трохи поспати. Тоді вернутися й спробувати знову… спробувати знову…» Він підвівся й понуро глянув на Шерон. Притулившись спиною до зливальниці й склавши на грудях руки, вона замислено й зацікавлено спостерігала за ним.

— Я йду в гуртожиток, — сказав він їй. — Зателефонуйте, як тільки прокинеться Реґана.

— Так, я зателефоную.

— І компазин. Гаразд? Не забудете?

Вона похитала головою.

— Ні, зроблю це прямо зараз.

Каррас кивнув і, запхавши руки в кишені й опустивши голову, замислився, чи не забув дати Шерон ще якихось настанов. Завжди згадуються якісь додаткові речі, навіть тоді, коли, здавалося б, усе продумано до дрібниць.

— Отче, що відбувається? — почув, як до нього дуже серйозним голосом звертається Шерон. — Що це таке? Що насправді діється з нашою Реґ?

Каррас подивився на неї виснаженими пересохлими очима.

— Я не знаю, — відповів він без жодної емоції, — я справді не знаю.

Він повернувся й вийшов із кухні.

Проминаючи передпокій, Каррас почув за спиною кроки, що швидко наближалися.

— Отче Каррас!

Каррас озирнувся й побачив Карла з його светром у руках.

— Дуже вибачте, — сказав слуга, віддаючи светра. — Я думав закінчити багато раніше. Але я забути.

Каррас узяв светра. Плями від блювоти зникли, і светр мав свіжий, приємний запах.

— Це дуже люб’язно з вашого боку, Карле, — сказав йому лагідно священик. — Дякую вам.

— Це я вам дякую, отче Каррас, — сказав Карл, голос якого тремтів, а очі сльозилися. — Дякую, що ви допомагаєте міс Реґані. — Немовби засоромившись своїх слів, він швидко відвернувся й пішов геть.

Дивлячись йому вслід, Каррас пригадав, як побачив його в авті Кіндермена. Чому? Чергова загадка, чергова плутанина. Каррас відвернувся й утомлено відчинив двері. Була вже ніч. Він у розпачі ступив із темряви в пітьму.

Він перетнув вулицю до гуртожитку, мріючи про ліжко, але вирішив зупинитися біля кімнати Даєра. Постукав у двері, почув ізсередини:

— Заходьте й навертайтеся до віри! — і побачив, увійшовши, Даєра за друкарською машинкою «Ай-Бі-Ем Селектрік». Каррас сів на краєчок Даєрового ліжка, а юний єзуїт і далі щось друкував.

— Гей, Джо!

— Ага, я слухаю. Що там?

— Чи знаєш ти когось, хто проводив ритуал екзорцизму?[9]

— Джо Луїс, Макс Шмелінґ, 22 червня 1938 року.

— Джо, давай без жартів.

— Це ти давай без жартів. Екзорцизм? Ти що, знущаєшся?

Каррас нічого не відповів і якийсь час просто тупо дивився на Даєра, що далі друкував, а тоді підвівся й рушив до дверей.

— Так, Джо, — сказав він, — я пожартував.

— Я так і подумав.

— Побачимося в кампусі.

— Придумай кумедніші жарти.

Каррас попрямував коридором, а коли заходив до своєї кімнати, побачив під дверима рожеву записку. Підняв її. Від Френка. Домашній телефон. «Прошу перетелефонувати…»

Каррас узяв слухавку й попросив, щоб його з’єднали з домашнім номером директора інституту. Чекаючи, він подивився на свою вільну праву руку. Вона тремтіла від розпачливого сподівання.

— Алло? — писклявий голосок маленького хлопчика.

— Чи можу я поговорити з твоїм батьком?

— Так. Хвилиночку. — Стук слухавки об стіл. Тоді її знову беруть. Той самий хлопчик. — А хто це?

— Отець Каррас.

— Отець Карітс?

— Каррас. Отець Каррас…

Слухавку знову відклали.

Каррас підніс тремтячу руку, легенько торкнувшись пальцями чола.

Шум у слухавці.

— Отець Каррас?

— Так, вітаю, Френку. Я все не міг до тебе додзвонитися.

— Ой, вибач. Я працював над твоїми плівками.

— І що, закінчив?

— Так. Між іншим, там доволі дивні речі.

— Так, я знаю, — сказав Каррас, намагаючись не виказувати голосом збудження. — Ну й що там цікавого? Що ти знайшов?

— Ну, насамперед співвідношення між кількістю слів…

— Так, Френку?

— Я не мав достатньої кількості зразків для абсолютної впевненості, як ти розумієш, але й цього було достатньо, щоб зробити доволі точні висновки, принаймні скільки це можливо з такими речами. Ну, я б сказав, що в будь-якому разі обидва голоси на плівках належать, найпевніше, двом різним особистостям.

— Найпевніше?

— Ну, я б не наполягав на цьому під присягою в суді, адже відмінності доволі мінімальні.

— Мінімальні… — повторив тупо Каррас. «Ось так і закінчується гра». — А що з тією абракадаброю? — поцікавився він. — Чи це якась мова?

Френк захихотів.

— Що такого смішного? — похмуро спитав єзуїт.

— Чи це був якийсь підступний психологічний тест, отче?

— Що ти маєш на увазі?

— Ну, мені здається, ти щось там наплутав із плівками абощо. Там…

— Френку, це мова чи ні? — не дав йому договорити Каррас.

— О, я б сказав, що це, звичайно, мова.

Каррас ошелешено закляк.

— Ти що, жартуєш?

— Ні, анітрохи.

— І яка це мова?

— Англійська.

Якусь мить Каррас тупо дивився перед собою, а коли заговорив, у його голосі звучали металеві нотки.

— Френку, мені здається, у нас дуже поганий зв’язок. Може, ти поясниш мені свій жарт?

— Маєш поблизу магнітофон?

Він стояв поруч на столі.

— Так, маю.

— Там є перемикач на «зворотне відтворення»?

— Для чого це?

— Там є такий перемикач?

— Секундочку. — Каррас роздратовано відклав слухавку й зняв кришку магнітофона, щоб перевірити. — Так, є. Френку, що все це означає?

— Встав плівку в магнітофон і прокрути задом наперед.

— Що?

— У тебе завелися гремліни, — добродушно захихотів Френк. — Слухай-но, прокрути плівку, і поговоримо завтра. Добраніч, отче.

— На добраніч, Френку.

— Гарного настрою.

— Ага, якраз.

Каррас повісив слухавку. Мав спантеличений вигляд. Знайшов плівку з нісенітним белькотінням і вставив її в магнітофон. Спочатку прокрутив її нормально, киваючи головою. Жодної помилки. Суцільна абракадабра.

Прослухав її до кінця, а туді пустив у зворотному відтворенні. Почув свій голос задом наперед. А тоді Реґанин демонічний голос: «Марін марін каррас дай нам бути дай нам…»

Англійська мова! Безглузда! Але англійська!

«Як вона на таке спромоглася?» — не міг збагнути Каррас.

Він переслухав плівку до кінця, тоді перемотав і пустив знову. Тоді ще раз. І тут усвідомив, що порядок слів також був зворотний. Він зупинив плівку, перемотав її, а тоді сів за стіл з олівцем і блокнотом і почав прокручувати плівку від самого початку, ретельно транскрибуючи слова, що тривало досить довго з постійними зупинками магнітофона й відмотуванням плівки. Коли ж він нарешті закінчив цю роботу, записав транскрипції слів на іншому аркуші паперу у зворотному порядку. Тоді нахилився й перечитав записане:

…небезпека. Ще ні. [нерозбірливо] помре. Мало часу. Тепер [нерозбірливо]. Нехай вона помре. Ні, ні, солодко! У тілі солодко! Я відчуваю! Тут [нерозбірливо]. Краще [нерозбірливо], ніж пустота. Я боюся священика. Дай нам часу. Боюся священика! Він [нерозбірливо]. Ні, не цей, а [нерозбірливо] той, хто [нерозбірливо]. Він хворий. Ах, кров, відчуй кров, як вона [співає?].

Каррас

1 ... 67 68 69 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Екзорцист», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Екзорцист"