Читати книгу - "Не дивись мені в очі, Наталі Ліон"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Так, звичайно, - пронизливо глянув він.
- Ти знаєш, де зараз Влад?
Він точно не очікував такого питання. Ми домовились більше ніколи не згадувати його ім’я, а тут така несподіванка.
Він встав з крісла і зробив крок в бік стелажів, роблячи вигляд, що з цікавістю їх розглядає.
- Ходять чутки, що він поїхав до матері. Точніше не скажу. А навіщо тобі знати, де він? – цікавиться батько здивовано косячись на мене.
- Сорока на хвості принесла, що він в Одесі.
Батько ледь помітно посміхнувся.
- Сорока ніяк не може забути свого сокола?
- Дуже смішно, - фиркнула я. – Це робочий інтерес.
- Ну ну.
****
На час відрядження, батько буде жити зі мною. Хоч буде з ким перекинутись слівцем.
Ми приїхали пізно ввечері, тому готувати вечерю не було часу. Я замовила швидку доставку їжі. Після вечері, ми разом примостились на дивані і увімкнули якийсь детектив. Не пройшло і десяти хвилин, як батько голосно захропів. Я вкрила його ковдрою і пішла в свою кімнату.
Як би я не старалась не думати про Влада, в мене не виходило. Якось багато було запитань. Я сподівалась, що з часом їх стане менше, а тут навпаки.
В мене не виходило з голови: чому він так вчинив? Відмовився від компанії, яку так наполегливо витягав з кризи, все покинув і втік на край світу. Ну добре, не на край світу, але все ж. А ще кажуть, що в жінок в голові таргани.
Що ж тоді в чоловіків? Як їх зрозуміти?
Ранок, як завжди розпочався з пробіжки. Сьогодні небо було зятягнуте густими хмарами. Я майже за традицією, побігла до свого пірсу, помилуватися ранковими хвилями. Море сьогодні було темним і не спокійним, але по особливому гарним.
Псевдо-рибалка, виявляється, теж бігав тут. Чорна облягаючи футболка, сірі спортивки, міцні м’язи, які важко було не помітити. Вже тиждень я спостерігала за ним. Чи то він за мною.
Коли я стояла на пірсі, він слідкував за мною з берега. Ніби, щось розглядав в телефоні, час від часу піднімаючи голову. Сонця сьогодні не було, а на ньому все ті ж, темні окуляри. Дивний він. Може і справді, охорона мені не завадить.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не дивись мені в очі, Наталі Ліон», після закриття браузера.
