Читати книгу - "Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова"

— Так, досить! — рявкнув ректор і застосував магію.

Мене підняли в повітря і насильно змінили іпостась. Накотила різка слабкість і відгомони болю. Брат миттю обернувся і підхопив під руки, допомагаючи встояти на ногах.

— От і нічого страшного не сталося, — проворчав ректор. — Так, магія розкрилася повністю. Музика посприяла прокачуванню каналів і їх зміцненню. Що скажете, колеги?

— Канали мають гарний вигляд. Якби не вік, я б привітав із даром, що розкрився повністю, — висловив цілитель свою думку.

— Привітати можна і зараз. Оур, Шаєр на вас навчання азам магії в повному обсязі. В академію на перший курс прийняти ми не зможемо, найближчі десятиліття. Правила! Але дитина має майстерно оволодіти даром, щоб сама вижила і нікого не прибила через незнання. Блокувати дар ніхто не буде, за це можуть не тільки у в'язницю посадити, а й життя позбавити. А тобі, Ліє, найближчі місяці, доведеться прачювати дуже багато! Якщо не хочеш, щоб твоє навчання обмежилося придушенням сплесків магії. І бажано, щоб якомога менше живих знало, що в тебе так рано, магія розкрилася повністю. І так, її основному дару приділіть час. І завтра перевіримо, до чого ще є схильність.

— А хіба іншим магам не видно, що магія моя розкрилася повністю?

— Для цього потрібно знати, на що дивитися, — з усмішкою сказав цілитель. — І коли ти навчишся контролювати магію, то не буде безконтрольних виплесків. А отже, не буде магічних коливань, і ніхто не здогадається, що ти чимось вирізняєшся з поміж однолітків. Тож раджу працювати над своїми козирями, люба.

Я несміливо посміхнулася цілителю. За вечір, що залишився, магістр Шаєр і Оур вчили розпізнавати мої виплески і в першому наближенні їх контролювати. І повечеряли ми теж у нас у кімнаті. Викладачі самі замовили доставку вечері. І ще й прослідкували, щоб я добре поїла, а не просто поколупалася в їжі.

Зранку було звичайне тренування. А потім заняття в школі, які в мене були онлайн. Для визначення моєї схильності як мага, мене відвели, тільки після занять братів. Процедура проходила в кабінеті ректора. Брати провели до дверей, а Дерек постукав. Заходила я одна. У кабінеті було, як на мене, занадто багато людей. Щоправда, придивившись, зрозуміла, що частина з них злегка дивні. Напружилася, вже дуже вони були схожі на привидів. Під певним кутом їх пронизувало світло. А ще один чоловік, хоч і не був злегка прозорим, виглядав не зовсім живим. Придивившись трохи уважніше, вже не могла сказати, чому вирішила, що він не зовсім живий.

— Їй одна дорога, на бойовий факультет, — прошелестів не зовсім живий чоловік у викладацькій мантії.

Він що, ще й викладає?! Здається, мої очі трохи збільшилися, я тільки зараз розгледіла на ньому викладацьку мантію. Дивний викладач, чи то прокаркав, чи то розсміявся.

— Однозначно, — хмикнув із задоволеною посмішкою ректор, — пораненого навіть не помітила. А привидів миттю вирахувала. Дерек насилу відрізняє привидів від ілюзій і часом просто впритул не бачить. А він уже на сьомому курсі! І дуже добре вчиться.

— Пораненого?

Мені жестом показали на ілюзію пораненого хлопця.

— За її мімікою можу сказати, ілюзію вищого порядку вона на раз розпізнала. Правда, мила? — запитав дивний викладач. — Чи ти бачиш тяжко пораненого хлопця?

— Хлопця бачу, але бачу крізь нього диван, і він лежить неправильно. І немає запаху крові, хоч її й видно. І на такому дивані, так рівно не полежиш, тільки в цілительському блоці на їхніх жорстких ліжках.

— Молодець! — похвалив ректор — цей хлопець реальний, це магічна проекція, вона ж ілюзія вищого порядку.

Хлопець на ілюзії заворушився і подивився, немов на мене, і потім щось сказав, але я нічого не побачила. Ректор розвіяв ілюзію.

— Хлопчик постраждав на сьогоднішньому тренуванні, до вечора одужає.

— А це привиди?

— Духи, — сказав один із привидів, чоловік із кучерявим, сивим волоссям і старою викладацькою мантією.

Його сусідка, дама поважного віку, тільки кивнула.

— Ці троє будуть із тобою займатися.

— Троє?

— Лішкорт, — представився дивний викладач, — я ліч, вищого порядку!

Мало не впала, мене спробував зловити майже живий викладач, я від нього сиганула вже у вигляді кошеняти. І коли він наздогнав мене, отримав п'ятірнею пазурів і зле шипіння.

— Як мило, вона мене боїться.

— А ти, чого хотів, захоплення? Ти себе з боку бачив? Хоч помився б і переодягнувся, від тебе смертю за версту несе.

Ліч, спробував узяти кошеня на руку і огреб по повній. Я була налякана і люто оборонялася.

— О, здається, я вчасно, — розсміявся магістр Ялін, — що Лішкорт, розлютив кошеня? Вона бойова дівчинка. Щоправда, раніше вона тільки драпала від кривдників.

— Що я тобі зробив?! — здивовано вигукнув магістр.

А я гарчала і намагалася його роздряпати і покусати сильніше. Ялін запустив Дерека. Брат, бачачи, що ми з личем робимо, заплющив на секунду очі.

— Ліє, не варто магістра темних мистецтв дерти! Він тобі ще знадобиться! І бажано з ним не сваритися.

— Я поки не ображений, сам винен, хотів на ручки взяти.

Магістр темних мистецтв, здається, був задоволений, як я його атакувала. Це вводить у здивування.

— Ліє, йди до мене на ручки, — покликав Ялін, лич відійшов, а я потрусила до ведмедя.

Щоправда, варто було Лішкорту наблизитися, я на нього заричала.

— Будеш допомагати мені тренувати крихітку в атаках.

— Із задоволенням, давно мене так не розважали діти.

Щоправда, коли доторкнувся до моїх вух, уже сам зашипів від болю і погрозив пораненим пальцем.

— Люба, це було боляче.

— Вона захищається і що можу сказати, похвально, смілива дівчинка. Але Лія, тобі варто врахувати одну маленьку, але шалено важливу деталь. Бачиш лича, біжи! Тобі пощастило, що магістр Лішкорт просто грався з тобою і не хотів тебе образити. Він дуже сильний і фізично, і магічно.