Читати книгу - "Трагедії"

Було.б це справедливо. Ти ж один рішив

Під ніж оддать данайцям свою донечку.

Та, врешті, й Герміону задля матері

1200] Міг Менелай убити, раз пішло на те.

Мені, дружині вірній, доню втратити,

Щоб повернуть повію, щоб, дитя своє

Зберігши, в Спарті гоже зажила вона?..

Ну, що? Чи помиляюсь? Щось не так кажу?

Коли ж права я - не вбивай же донечки

Твоєї і моєї!.. Будь розсудливий!..

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Дитя порятувати, Агамемноне, -

Почесне діло. Кожен з цим погодиться.

ІФІГЕНІЯ

Якби-то в мене, батьку, був Орфея дар,

1210] Щоб камінь зворушити словом-піснею,

Щоб розм'якшити ним могла я будь-коли, -

До нього б я вдалася. Ба, в сльозах лишень -

Уся моя вимовність, весь мій хист у них.

Немов та гілка у руках благальників,

До ніг тобі хилюся - рідна кров твоя:

Не убивай завчасно!.. Надивитись дай

На сонце!.. В млу підземну не жени мене!

Тебе ж я перша називала батеньком,

Ти - донею; я перша до колін твоїх

1220] Горнулась, та й до мене пригортався ти

І мовив: «Чи побачу тебе замужем

У цвіті літ, у щасті - доньку владаря?

І тут же, підборіддя твоє гладячи

Рукою, як от зараз, відмовляла я:

«Якби ж то і тебе я, сивочолого,

Могла в своєму домі доглядать колись,

Тобі за ласку вдячна щиру, батьківську!»

Слова ті чую, мовби нині мовились...

А ти забув їх. Ти готуєш смерть мені...

1230] Молю Пелопом і Атреєм - предками,

І матір'ю, що в муках привела мене

На світ, і вдруге має настраждатися!

Та й що мені до того, що Паріс украв

Єлену?.. Звідки взявсь він на біду мою?

Поглянь на мене, батьку, поцілуй дочку,

Щоб одійшла я із життя з тим приданим,

Коли моїм благанням не зворушишся. [325]

Мій братику! Хай рано ще вступатися

Тобі за друзів, - слізьми долю сестрину

1240] Вимолюй в батька! Є передчуття якесь

Біди й у немовляти нетямущого.

Дитя тебе ось молить, батьку, поглядом.

То змилостися, пощади життя моє!

Обоє, твої рідні, слізно просимо -

Малий синок твій, з ним і я, доросліша.

Одним ще словом охоплю все сказане:

Для смертних наймиліше - сонце бачити;

Хто вмер - нічим став. Безум - смерті прагнути:

Життя погане - краще смерті славної.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

1250] Єлено підла! Через тебе й хіть твою

Така біда Атріду й діточкам його!..

АГАМЕМНОН

І співчувати вмію, і суворим буть,

Люблю й дітей, як кожен, хто при розумі.

Зробити крок цей, жінко, не наважуся,

Бо страшно; не зробити - то ще більший страх.

Погляньте, скільки суден бойових стоїть

В Авліді! Скільки міднозбройних воїнів!

Не попливуть на Трою, не зруйнують там

Осель високих, поки - так віщун прорік -

1260] Дочки не вб'ю своєї на жертовнику.

Жагою пройнялося військо еллінське -

Пливти чимшвидше і провчити варварів

За те, що в греків жінку сміли викрасти.

Уб'ють, я певен, моїх дочок в Аргосі,

І вас зі мною, хай лиш, як Калхант велить,

Богині не вшаную. Тож не брат мене,

Не Менелай до вбивства, доню, змушує -

Еллада: задля неї мушу жертвувать

Тобою проти волі... Я безрадний тут.

1270] її свободі кожен з нас покликаний,

І ти, і я, служити! Жоден варвар хай

Жони не сміє викрадати в еллінів!

(Відходить).

КЛІТЕМНЕСТРА

О дитино моя! О прибулі жінки!

Твоя доля жахна мені душу рве!

Отакий-то твій батько: дитя своє

Посилає в Аїд!..

ІФІГЕНІЯ

Ох, біда мені, нене! Журбу одну

Снуємо нині разом востаннє вже: [326]

Не побачу ні дня,

1280] Ні проміння сонця ясного!..

О горе нам!..

Зарості Фрігії, снігом притрушені,

Гориста Ідо,

Де Пріам колись ніжне дитя поклав,

Од материнського лона відірване,

Щоб загибало там, - був це Паріс, кому

Ймення їдейського дано фрігійцями, -

Нащо ти його зростила,

Пастуха між пастухів, -

1290] Александра-красеня

Серед блискучих джерел, де грайливі

Сходяться німфи,

Де луги буйнотраві,

Де троянди квітують

І гіацинти -

На віночки для богинь?..

Якось прийшли туди: Пеллада,

Скора до підступів Кіпріда,

Й Зевсів посланець - Гермес.

1300] Серця жагою - Кіпріда горда,

Списом сяючим - Паллада,

Гера - шлюбом із верховним

Повелителем - Зевсом.

Спір завели там, котрій належить

Першість у вроді, - мені на загибель:

Лишень тоді данайці рушать суднами,

Як Артеміді жертву принесуть людську.

А хто зродив мене, нещасну,

Матінко, матінко,

1310] Той пішов, покинув доню...

Пропала я, побачивши

Горе-Єлену, красуню кляту!..

Протне мене, вкладе мене

Злочинний ніж на веління батька-злочинника!

Хай би в Авліду тісну

Не пливли кораблі мідноносні

Перед тим, як у Трою дальню

Переправити люд оружний!

Хай на Евріп не слав би

1320] Супротивного подуву Зевс, що з висот

На свій розсуд чергує людям вітри:

Ходовий шле одним,

Несприятливий - іншим, а ще комусь -

Віє згубним: хто парус підняв, хто - спустив.

Хто - без діла сидить.

Горе тобі, роде нещасних людей-одноднівок!

Так уже випало кожному смертному -

Лиха зазнати!.. [327]

Гай-гай! Які ж то біди всім нам, еллінам,

1330] Тіндаріда принесла!..

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Твоєму горю співчуваю глибоко.

Якби ж тебе той присуд оминути міг!

ІФІГЕНІЯ

Нене, воїнів я бачу... Йдуть сюди... Багато їх!

КЛІТЕМНЕСТРА

І богині син між ними. Ти ж до нього прибула.

ІФІГЕНІЯ

Відчиніть, служниці, двері, хай сховаюся мерщій!

КЛІТЕМНЕСТРА

Ти тікаєш?..

ІФІГЕНІЯ

Бо Ахілла, матінко, соромлюся.

КЛІТЕМНЕСТРА

А чому ж то?

ІФІГЕНІЯ

Бач, не вийшло з мене нареченої.

КЛІТЕМНЕСТРА

Все це - жарт супроти того, що загрожує тобі,

Доню люба! Що тут сором? Таж ідеться про життя!

АХІЛЛ

1340] О нещасна донько Леди...

КЛІТЕМНЕСТРА

Справді ти не помиливсь.

АХІЛЛ

Чув жахне я між аргів'ян...

КЛІТЕМНЕСТРА

А що саме? Говори!

АХІЛЛ

Що дочку твою...

КЛІТЕМНЕСТРА

Початок не провіщує добра...

АХІЛЛ

Треба вбити... [328]

КЛІТЕМНЕСТРА

Горе, горе!.. Й не спротивився ніхто?

АХІЛЛ

Я один лише насміливсь.

КЛІТЕМНЕСТРА

Чи й тобі грозило щось?

АХІЛЛ

Ледь камінням не побили.

КЛІТЕМНЕСТРА

Лиш за те, що заступивсь?

АХІЛЛ

Лиш за те.

КЛІТЕМНЕСТРА

А хто б на тебе руку зважився піднять?

АХІЛЛ

Всі ахейці.

КЛІТЕМНЕСТРА

А з тобою мірмідонян не було?

АХІЛЛ

Ті насамперед повстали проти мене...

КЛІТЕМНЕСТРА

Горе нам!..

АХІЛЛ

Молодій, мовляв, піддався...

КЛІТЕМНЕСТРА

Ну, а ти їм що на те?

АХІЛЛ

1350] «Не вбивайте - кажу - діви...

КЛІТЕМНЕСТРА

Справедливо мовив ти!

АХІЛЛ

Заручив нас батько, владар!..»

КЛІТЕМНЕСТРА

І спровадив з Аргосу.

АХІЛЛ

Та мене перекричали.