Читати книгу - "Заборонені чари"

— Добрий вечір, панно, — відповів Стен. — Якщо не помиляюся, ви — Аліса.

— Не помиляєтесь. — Дівчина знову всміхнулася. — Аліса Монтґомері до ваших послуг.

Стен пильніше придивився до сестриної двоюрідної племінниці, яку Маріка воліла називати просто кузиною. В Аліси було гарненьке личко, але занадто щуплява фіґура — що сам Стен не вважав великим недоліком, оскільки його приваблювали здебільшого юні, ще незрілі дівчата. А от її смілива одіж — чорні штани, що щільно облягали вузькі стегна, і сорочка без рукавів, — викликáла в нього суперечливі почуття. Він знав, що тутешні уявлення про пристойність значно відрізняються від звичних йому, а своє вбрання Аліса носила з такою невимушеністю, що зразу було ясно: з її точки зору, вона одягнена цілком пристойно. Разом з тим, Стена жахала сама думка про те, що такі штани могла носити й Маріка…

— Ваша сестра якраз збиралася вас будити, — сказала Аліса, вмостившись у кріслі і звичним рухом відкинувши за плечі своє довге чорняве волосся.

— Де вона? — запитав Стен.

— Щойно пішла на кухню за сніданком. Хотіла подати його вам у ліжко, але вже спізнилася.

Стен відійшов від вікна і присів на найближчий стілець. Аліса зацікавлено стежила за кожним його рухом, у її великих темно-карих очах знай спалахували пустотливі вогники.

— Ви, часом, не знаєте, — обережно мовив Стен, — я не запізнююсь?

— В Раду? Ні, не турбуйтеся. Збори почнуться о пів на п’яту за нашим часом, а зараз лише початок четвертої.

— Ага… То ви знаєте про Раду?

— Звичайно, знаю. Маріка не має від мене секретів. Мені відомо, що ви незабаром ви станете імператором, і… — Аліса завагалася. — Я уявляла вас зовсім інакшим.

— І яким?

— Ну… Таким величним і гордовитим… Словом, як і належить вельможному князеві.

Стен тепло всміхнувся їй.

— Коли потрібно, я стаю величним і гордовитим. Становище зобов’язує. Але ж не завжди і не з усіма я мушу бути таким. От зараз я ваш гість, ви найкраща Марічина подруга, її кузина, а отже, ми зведені родичі… Та й не лише зведені — адже дід Конора МакКоя, також Конор МакКой, був нашим предком. А ще ви леді — по-нашому, князівна.

Аліса розсміялася:

— Це вам Маріка сказала? Вона перебільшує. Мій титул леді означає, що я дочка сера Вільяма Монтґомері. Мій батько не був лордом, тобто князем, а був лише баронетом — це на зразок вашого жупана. Та й то в наш час шляхетські титули просто пережиток минулого. Вони не дають ніякої влади.

Стен кивнув:

— Маріка розповідала, що у вас демократія. Елінською мовою це означає „народне правління“.

— Десь так і є, — підтвердила Аліса. — Державними справами в нас займається уряд, призначений парламентом. Це щось на зразок вашого сейму, тільки депутатів до нього обирають усі дорослі громадяни, незалежно від свого суспільного становища. Так само формується і влада на місцях.

— Мені важко це уявити, — чесно визнав Стен.

Ще зо чверть години вони розмовляли на різні теми, а потім прийшла Маріка з частуванням для брата. Побачивши, що Стен уже прокинувся, вона лагідно дорікнула йому:

— Чому відразу не покликав мене? Я б поквапилася.

— Ми думали, що ти от-от повернешся, — сказала Аліса. — Ти ж лише ходила на кухню.

— Затрималася, щоб побалакати з Браєном, — пояснила Маріка. — Він цікавився батьковим самопочуттям. — Сестра підкотила візок зі стравами до стільця, на якому сидів Стен. — Шкода, братику, я хотіла подати сніданок тобі в ліжко. Тут є такий милий звичай.

Він пильно подивився на Маріку:

— А тобі хто подає сніданок у ліжко?

— Аліса, — незворушно відповіла сестра. — Зазвичай вона встає раніше за мене. Проте зрідка буває навпаки, і тоді вже я приношу їй сніданок.

На відміну від Маріки, Аліса зніяковіла і навіть трохи зашарілася. Це не оминуло Стенову увагу, і він подумав: невже сестра таки бреше йому — а від Аліси вимагає, щоб вона тримала язика за зубами і покривала її походеньки?..

Як виявилося, Маріка помітила і збентеження кузини, і сумнів, що виразно відбився на братовім обличчі. Вона слабко посміхнулась і сказала Алісі:

— Боюся, Стен хибно витлумачив рум’янець на твоїх щічках. Я ж бо знаю, в який бік вертяться коліщата в його голові… Та гаразд. Допоможи йому розібратися зі стравами, а мені треба перевдягтися. Я скоро повернусь.

Маріка послала їм рукою поцілунок і випурхнула з кімнати.

Провівши сестру замисленим поглядом, Стен узявся до сніданку. Аліса пересіла до нього ближче й підказувала, що, як і в якому порядку слід їсти. Більшість страв були незнайомі Стенові, але дуже смачні. Втім, тривожні думки не дозволяли йому повною мірою насолодитися чудовим сніданком. І наразі його непокоїли не так загадкові чаклуни-Послідовники, як один їхній слуга…

— Алісо, — врешті наважився Стен. — Ви не могли б розповісти мені про Кея?

— Маєте на увазі Кейта?

— Так, його.

— І що вас більше цікавить — він сам чи його стосунки з Марікою?

Стен відвів очі. Схоже, Аліса бачила його наскрізь.

— Гм… Гадаю одне тісно пов’язане з іншим.

На Алісиних устах з’явилася поблажлива усмішка.

— Ну, щодо іншого можу вас заспокоїти. Кейт до нестями закоханий у Маріку, це правда. Проте вона ставиться до нього лише як до друга. Між ними нічого серйозного не було… тобто, взагалі нічого не було. Вони навіть не цілувалися.

„Дякую, втішила!“ — похмуро подумав Стен і допитливо зазирнув Алісі в