Читати книгу - "Небезпека рецидиву"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Так, саме так. Це стосується адвоката Бренне. Так, Мікаеля Бренне. Так, адвоката. Його арештували за проникнення до чужого помешкання.
Знов пауза.
— Так, цілком погоджуюся… Може, й було б задоволенням, але все трохи складніше. Гадаю, буде ліпше, якщо ти зайдеш до мене, — і ще за хвилину: — Боюся, це необхідно.
Я запитально глянув на нього, коли він поклав слухавку.
— Інспектор… — сказав Сонцесяйний. — А тепер почекаємо…
Поліцейський інспектор Сультведт похмуро дивився на мене, потираючи чоло.
— Пригадуєш, як ти подавався до нас на роботу, Бренне? — запитав він. — Був тоді зовсім зеленим випускником, прийшов до мене на співбесіду.
Я кивнув, ще не знаючи, куди він хилить.
— Знаєш, чому тебе не взяли?
— Ні.
— Відмова не мала нічого спільного з фаховою некомпетентністю чи чим там іще. Я, до речі, ні на мить не сумнівався, що ти станеш добрим юристом. Причина в тому, що після сорокап'ятихвилинної розмови з тобою я збагнув — ти не з тих, хто дотримуватиметься правил, а в своїй конторі я люблю, щоб усе виконувалося за приписами. Гадаю, тоді я ухвалив правильне рішення. Сьогодні вночі ти ще раз підтвердив: я таки мав рацію.
Я важко зітхнув. Не бачив резону коментувати. Тому запитав:
— А як щодо Ніни Гаґен? Плануєш щось з нею робити? Вона замішана щонайменше в одному вбивстві. А може, і в багатьох. У кожному разі вона надала фальшиве алібі Альвінові Му. Якщо поліція має намір виконувати свою роботу, то саме час виписати ордер на обшук і послати когось до її помешкання.
З виразу обличчя Сультведта я бачив, що така перспектива йому не подобається.
— Хочеш сказати, вона була співучасницею убивства Майї? І вбивства Альвіна Му?
— Цілком можливо. Я так гадаю.
— Ти вчинив розбій, Бренне.
— Це зовсім з іншої опери, хіба ні?
Сультведт подивився на годинника.
— Зателефоную прокуророві, — мовив він. — Усі на ногах, то й йому нема чого спати.
— Я теж хочу зателефонувати, — сказав я.
— Кому?
— Мені потрібний адвокат.
Петер і Крістер Бонде прийшли одне за одним з п'ятихвилинною різницею. Мені почало діяти на нерви одноманітне випитування, що ж я знайшов. Петер з суворою маскою на обличчі, коректний, говорив тихим голосом, але я бачив, як закипає у ньому гнів. Зате Крістер Бонде поводився аж ніяк не тихо.
— Я висуну звинувачення і покараю тебе, Бренне! — гримів він. — Ми тільки вчора про це розмовляли. Це ніщо інше, як ексцентричні адвокатські вигадки. І не сподівайся, чорт візьми, що тобі вдасться розвалити мені всю справу!
— Ти повний ідіот, Крістере! — відчувалося моє хронічне недосипання; нерви аж бриніли від його крику. — Гадаєш, я вчинив переступ лиш би тебе подратувати? І де моя від цього вигода в суді, можеш сказати?
Ми вже обидва кричали одне на одного. Інспектор Сультведт кричав, щоб ми припинили кричати. Нас угамував Петер.
— Послухайте мене хвилинку, — сказав він. — Сварка ні до чого не приведе. Сядьте і послухайте!
Минуло кілька хвилин, перш ніж ми прислухалися до його поради. Бонде був червоний, мов буряк.
— Так ось, — почав Петер. — Ми тут маємо дві різні ситуації. Мікаель порушив закон. Це одна справа, яка мусить бути вирішена в правовому полі.
Я не знав, що Петер мав на увазі, але формулювання мені не сподобалося. Решта закивали головами. Петер обпалив мене поглядом і змусив тримати язик на припоні.
— З іншого боку, Мікаель є свідком у можливій кримінальній справі, якщо підтвердяться його підозри, що Ніна Гаґен вчинила злочин, — Крістер Бонде хотів щось сказати, однак Петер спинив його піднятою долонею. — Не знаю, наскільки вона причетна до вбивства Альвіна Му, найменшого уявлення не маю. Знаю лише те, що поліція і прокуратура зобов'язані перевірити інформацію Мікаеля, незалежно від особистих причин, проблем і антипатій. Усе інше — професійне недбальство, — на останніх словах Петер глянув просто в очі Крістерові Бонде.
— Гаразд, — сказав прокурор. — Пошліть туди людей. І дайте мені на підпис ордер на обшук.
Він погодився зі скрипом, та все ж розумів, що Петер мав рацію. Крістерові Бонде зовсім не хотілося створювати собі проблеми, які могли б нашкодити йому в майбутньому.
— А що робити з Бренне? — тихо подав голос Сонцесяйний. — Що мені, в біса, з ним робити? Посадити під арешт чи що?
— Спершу почекаємо на результати обшуку, — відповів Петер. — Хтось тут може організувати каву?
Петерові й мені дали в тимчасове розпорядження кабінет.
— Послухай, Петере, — почав я. — Це було не… — але він урвав мене на півслові.
— Нічого не кажи, Мікаелю. Не говори до мене! Я такий лютий, що, боюся, можу не стриматися, якщо ти озвешся хоч словом. Повернемося до цього пізніше.
Ми довго сиділи мовчки, а тоді Петер додав:
— Який же ти дурень, Мікаелю!
Так ми просиділи півтори години. Утома дошкуляла
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпека рецидиву», після закриття браузера.