Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

-          Ще раз дякую за допомогу. Побачимось.

 Вже біля дверей його знову спинило її питання:

-          Скажи хоч як тебе звати?

-          Вадим, - повернувся до неї зі скупою посмішкою.

-          Якесь незвичне ім’я. Ти не німець?

-          Ні, - захитав головою, - я українець.

-          Що ж, приємно познайомитися Вадим з України. Мене звати Грета.

 Чоловік ще раз скупо посміхнувся і, нічого не сказавши, вийшов на вулицю.

 За кілька тижнів Вадим випадково натрапив на ту саму візитку і згадав про татуювання. Він зателефонував за вказаним номером. Коли власниця приємного, мелодійного голосу дізналася хто телефонує, то, здалося, дуже зраділа. Вони домовились про зустріч. Уже на місці дівчина запропонувала декілька варіантів татуювань і Вадим, довго не роздумуючи, вибрав один із них. Правду кажучи йому було байдуже – його цікавив процес, а цей варіант передбачав кілька сеансів роботи. Коли все було вирішено він раптом запитав:

-          Можна в татуювання внести невелику зміну?

-          Можна спробувати, - відповіла. – Що ти хочеш?

 Вадим заліз в телефон в пошуках потрібного зображення. Через кілька хвилин пошуку показав Греті, що він хоче «вплести» у вибране тату:

-          Якийсь фрагмент звідси, - дівчина побачила хустку з різнобарвними квітами, в основному півоніями.

-          Я так розумію, що зображення має нести в собі прихований символ? – спитала вона, готуючись до роботи.

-          Так, - коротко відповів він.

 Грета більше не запитувала - було помітно, що чогось більше вона від нього не довідається.

 Вадим приходив в салон кілька разів, поки вона не закінчила малюнок, але бажаного ефекту не було – не боліло. Закралась підозра, що його нова знайома сказала неправду про найчутливіше місце, але оскільки він був впевнений, що так було б будь-де – нічого не сказав їй. Сам процес приносив скоріше якесь умиротворення і заспокоєння. « Мазохіст, чортів» - подумав і посміхнувся. Крім того, Грета виявилась хорошою співрозмовницею і якось непомітно втягувала його у звичні, пусті балачки. Вона не дратувала.

 По закінченню татуювання, в останній день, вона несподівано запропонувала йому сходити кудись – відсвяткувати його перший малюнок на тілі. Вадим через хвилину роздумів просто повів плечами і відповів: « Що ж, можна».

 Так вони здружилися.

 Десь через місяць нечастих (за його бажанням) дружніх зустрічей, Грета раптом посеред розмови поцілувала Вадима. Він помічав за нею прихильні погляди, в чомусь навіть поведінку закоханої дівчини, але, згадуючи як він жорстоко помилився в Ліні, вже не довіряв сам собі. Та тут, очевидно, інтуїція не підвела його. Де ж вона була раніше...

 Вадим подивився на зніяковілу дівчину і м’якше, ніж спочатку хотів, сказав:

-          Не роби так більше.

 Вона подивилась вбік і винувато кивнула.

-          В тебе хтось є? – не могла не спитати.

-          У мене нікого немає і давай не вертатись до цієї теми.

-          Добре. Тоді забудемо про цей інцидент? Не хочу втрачати дружбу з тобою через свою нестриманість.

 Вадим погодився. Їхні стосунки вернулись у звичне русло.

 За кілька місяців після того Вадим був у відрядженні в Берліні. Посеред важливої службової наради йому зателефонувала Грета. Це було дивно, бо вони майже ніколи не спілкувалися по телефону та й, зрештою, вона знала, що він у відрядженні. Він скинув дзвінок, але за хвилину той повторився. Чоловік вийшов в коридор, щоб відповісти і сказати про недочасний дзвінок, але, почувши її голосні ридання, прикусив язика. З рваної розповіді Грети, Вадим зрозумів, що її батьки сьогодні загинули в автомобільній аварії. Йому стало щиро жаль дівчину.

-          Співчуваю, - тихо заговорив він. – Зараз я нічим тобі не допоможу, але коли повернуся, то зустрінемось. Якщо можу щось зараз зробити, то говори.

-          Можна я тобі вечором зателефоную?

-          Так, звісно. Тримайся.

 Вадим не хотів грубо переривати розмову, коли їй так важко, але що ще сказати не знав.

-          Мені дуже жаль, що так сталося. Співчуваю. Що ж, тоді до вечора.

-          До вечора, - почулось її схлипування.

 За два дні, повернувшись в Мюнхен, Вадим як і обіцяв, зателефонував Греті, щоб домовитись про зустріч. Дівчина попросила приїхати до неї додому і він нехотя погодився. Вже з самого порога вона буквально кинулася йому на шию, розплакавшись. Вадим не насмілився відсторонити її таку схвильовану. Дівчина розповіла про той жахливий день, тулячись до нього і в якийсь момент подивилась в його прекрасні очі в пошуку захисту, допомоги і розради. Грета захотіла його чоловічої підтримки.

 Вона знов несміливо потягнулась і поцілувала його. Вадим не зміг її відштовхнути в такий момент – в момент коли вона понад усе потребувала його поцілунку-підтримки. Потім, він навіть не зрозумів як так сталося, але вони опинилися в одному ліжку. Вони переспали.

 Через деякий час це повторилося. Вадим попереджав, що не може дати їй більше, ніж просто секс. Дівчина погодилась, запевняючи, що більше їй і не потрібно. Та це виявилося не правдою.

 Після смерті батьків у неї залишилася молодша сестра, яку Грета хотіла взяти під своє опікунство, але розуміла, що ту швидше за все віддадуть старшому братові – в нього дружина, сім’я і немає значення, що сестра до нього не хоче. Грета тепер часто побивалася з цього приводу на їх вже частіших зустрічах. Одного разу спонтанно, почувши його розмову по телефону, де виплила тема громадянства, вона запропонувала йому домовленість - фіктивний шлюб. Їй в результаті легше буде оформити опікунство, а йому громадянство.

-          Прошу тебе, -  пробувала вмовити його, бачачи дуже скептичний вигляд. – Для мене це життєво важливо. В мене тепер тільки одна рідна душа на всьому світі – моя сестра. З братом ми не близькі. Я не переживу, якщо її заберуть від мене. Це єдиний вихід і тільки-но процес опікунства завершиться – ми зможемо подати на розлучення. Якщо ти захочеш.