Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

Дивлячись у його чорні, як ніч очі, я бачила ніжність. Смішно, що раніше я цієї темряви боялася.

Який такий подвиг я здійснила в житті, що доля мені подарувала цього чудового чоловіка?

- Згадай, може, ти врятувала від смерті самого Владику? - хитро посміхнувся він, явно прочитавши мої думки.

А я розсміялася, вперше за довгий час на серці було легко та вільно. Хотілося обійняти весь світ.

- Ти весь час читав мої думки? – спитала, примруживши підозріло очі.

Зрозуміло, чому йому вдавалося виконувати всі мої бажання. Яка хороша здатність, дивно, що раніше я вважала її шкідливою.

Принц нічого не відповів, лише притиснув мене до себе міцно. Відповіді й не потрібно. Уткнулася носом йому в ключицю, вдихаючи такий запаморочливий запах улюбленого тіла.

- Їсти хочеш? - спитав Його Високість, не випускаючи мене з обіймів.

Даремно він поставив це питання, раптово відчула дикий голод. Адже ми вночі до їжі навіть не доторкнулися. Цей факт дуже втішив.

Асгард поцілував мене в ніс, підвівшись на ліктях, збираючись підвестися, провів рукою по моїй спині, ніби не в змозі попрощатися з тілом. Затримав долоню на м'якому місці, ніжно погладжуючи, мов кота. Захотілося замуркотіти у відповідь.

- Якщо ви продовжите так само, ми ще не скоро приступимо до сніданку, - попередила Його Високість, піддавшись назустріч його руці.

- Так, - зітхнув принц, неохоче залишив у спокої мої нижні "трохи більше дев'яноста" і підвівся.

Лежала, нахабно розглядаючи його гарну, піджару постать. Закусила губу, проводячи пальцем по широких плечах і спускаючись вниз уздовж хребта.

- До чого в тебе непристойні думки, -  з посмішкою нарікав Асгард, натягуючи штани.

Верх, правда, залишив відкритим, даючи мені можливість ним милуватися.

Я теж підвелася з ліжка, голова трохи кружляла і в ногах була дивна слабкість. Уф... Такого зі мною ще не траплялося.

Принц наливаючи вина, зупинився і оглянув мене з ніг до голови пестливим поглядом, викликавши рій мурашок. До чого небезпечний екземпляр, йому достатньо лише подивитися ось так жадібно, і тілом пробігає хвиля збудження.

Хотіла надіти запропоновану мені сорочку, але швидко схопила ту, яку носив Дракон. Чисту нехай він одягає, а ця пахла моїм чоловіком так п'янко, що я на якийсь час забула, навіщо піднялася з ліжка. Стояла і, блаженно посміхаючись, вдихала найулюбленіший запах у світі.

- Ти продовжуєш мене спокушати, - констатував факт Його Високість, повертаючи мене в реальність і простягаючи келих з вином.

- І в думках не було, - усміхнулася я лукаво, приймаючи напій з його рук.

Малинове вино цього ранку здалося ще смачнішим, ніж раніше. Коли тепла грудка опустилася в шлунок, захотілося сміятися та плакати. Я була п'яна без вина.

- Тобі треба добре харчуватися, - промовив Асгард, підсовуючи мені тарілку з м'ясом.

Якийсь час ми їли мовчки, просто посміхаючись один одному. Усі страхи, що переслідували мене раніше, зникли, наче розвіялися з приходом світанку.

- А тепер розкажи, що за сни тобі сняться? - несподівано став серйозним Дракон, як тільки ми наситилися. - Я вже давно ловлю їхні відлуння.

- А… - трохи розгубилася від такого різкого переходу у розмові.Зробила вигляд, що смакую вино, подумки прикидаючи, чи можна так просто все розповісти принцу. Він уважно стежив за мною, мабуть, прочитав мої потуги викрутитися, але нічого не сказав, чекаючи на рішення.

- Дивні сни почалися, коли ми перейшли в цей світ, - заговорила я, відпиваючи маленькими ковтками напій. - Весь цей час снився старий, сивий і досить неприємний дід, особливо страшними були очі...

Дракон мене зупинив і попросив докладніше описати діда. Постаралася пригадати кожну дрібницю.

У міру моєї розповіді обличчя принца ставало все похмурішим.

- Твій опис дуже підходить одному старійшому, - задумливо промовив принц. - Тому самому, якого стратили за співучасть у злочинах дочки лікаря.

- Мені теж здавалося, що я його раніше бачила, у спогадах Алани, - кивнула на знак підтвердження здогадки. - Але чому він мені весь час сниться?

- Не думаю, що це просто сни, - зауважив Асгард. - Можливо, хтось намагається вплинути на тебе магічно.

- Як це? – перепитала здивовано.

Невже й у снах може хтось магичити, змінюючи їх, як йому заманеться?

- Є маги сновидінь, - підтвердив мій здогад принц. - Тільки вони рідко втручаються в чужі сни, хіба що з лікувальною метою. В юності мене часто мучили кошмари, тоді батько звернувся до одного з них, і мені стали снитися суто квіткові галявини.