Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

- Здрастуйте, Ярослава! Я до вас ... - з легким хвилюванням у голосі вкрадливо промовила молоденька шатенка в теплому в'язаному платті канаркового кольору і з довгим ретельно укладеним прямим волоссям. На вигляд їй було років двадцять від сили.

- Сідайте і розповідайте про свою проблему, - без зайвих церемоній почала я сеанс, діставши зі столу улюблену колоду карт, яка найкраще допомагала розбирати любовні питання, і просто гріла її в руках.

Дівчина почала свою розповідь, і я майже відразу зрозуміла, що колоду вибрала правильно. Питання стосуватиметься стосунків.

- ...Так ось ... Я хочу дізнатися, чи будемо ми з ним разом? - після довгої розповіді резюмувала вона.

Я розпочала розклад на картах. По великій кількості «кубків» і Дам у позиціях хлопця відразу ж розумію, що дівчина у нього явно не єдина. Але вона свято вірить у справжнє кохання свого хлопця.

- У мене є підозра, що він не відчуває до вас тих самих почуттів, що й ви до нього. А карта Верховної Жриці часто вказує на таємний зв'язок.

- Ви хочете сказати, що в нього ще хтось є?

- Дуже схоже на те.

Після недовгої паузи дівчина наважилася уточнити своє питання.

- А у майбутньому у нас із ним складеться?

- Судячи з Аркана Місяць у підсумковій позиції, швидше за все, це несерйозні стосунки.

- Але ж разом ми ще будемо. Так? - наполегливо допитувалася дівчина, заглядаючи мені в очі.

- Малоймовірно.

- Але шанс таки є?

– Шанс завжди є. Якщо захотіти, то можна і гори згорнути. Але чи варто? Вас не бентежить обман із його боку? - збентежено запитала я, дивлячись на неї здивовано.

- Він же мене не кидає... Може, передивитесь? - не вгамовувалася дівчина, ніби не чула всіх моїх слів.

– Я сказала все, що побачила. Перестаньте сліпо вірити усьому, що він вам каже. Подивіться на ситуацію тверезо. Не будь у вас сумнівів, хіба б ви прийшли до мене?

- Ну так… Я підозрювала… Все чекаю, що він відповість взаємністю, ставитиметься до мене так само, як і я. Адже я все йому віддаю!

- Розумію. У такій ситуації потрібно або змиритися зі станом справ - віддавати і не чекати реакції у відповідь, або спробувати щось змінити.

- Так, ви праві! Потрібно ще почекати, і він оцінить мою вірність. Сашко гляне на мене іншими очима! Все-таки шанс є... Спасибі вам, Ярославо!

- Взагалі, я мала на увазі інше…

Але дівчина вже нічого не хотіла слухати і зібралася на вихід.

Я залишила спроби вправити їй мізки. Очевидно, що вона чує лише те, що хоче почути. Скільки б разів я не сказала їй, що стосунки її мертвонароджені і нікуди не ведуть, вона все одно ломитиметься вперед, поки сама не увіпреться в стіну. На жаль, деяких помилок не уникнути. Вони потрібні, щоб розкрити нам очі на дійсний стан справ.

- Чекаю вас приблизно за місяць.

- Чому за місяць? - здивовано запитала вона, стоячи вже біля дверей.

- Думаю, приблизно через стільки ви розлучитеся з ним. На розклад «Нові стосунки» вам буде знижка. - безапеляційно відповіла я їй на прощання і зібрала карти в коробку.

Вона зморщила чоло, здивовано подивилася на мене і мовчки вийшла з кабінету.

«Може, їй таки дійде?» - подумала я і тут же зморщила ніс. Схоже, що ні...

Наприкінці робочого дня я нарешті спокійно насолодилася філіжанкою кави, стоячи біля вікна і розглядаючи жваву вулицю. Раптом подумала, що треба було б полити квіти.

При вході до мого кабінету відразу впадає у вічі велика кількість рослин. Люблю живі квіти. Але ненавиджу, коли мені дарують зрізані з крамниці. Щоразу не відпускає почуття, що тримаю в руках вмираючу рослину, на загибель якої в гарній вазі я вимушена дивитися день у день, марно намагаючись продовжити її муки регулярною зміною води і флористичними добавками. На щастя, Влад це давно усвідомив і дарує мені лише солодощі. В крайньому випадку, - орхідеї в горщиках, за що я йому дуже вдячна.

Декілька великих квіток у великих діжках красуються в кутку кімнати. Фінікова пальма – мій предмет гордості. Вона зі мною з першого мого робочого дня ще будучи крихітним паростком. Навіть не віриться, що минуло вже десять років.

Пам'ятаю, як зараз. Захист дипломної позаду, з гуртожитка пора з'їжджати, а гроші закінчуються. Тих, що давали батьки, ледь вистачало на їжу, не те щоб квартиру винаймати. Моя остання надія – знайти хорошу роботу із нормальною зарплатнею та залишитись у столиці. Я пройшла серію виснажливих співбесід у різних компаніях і тепер чекала рішення. Декілька фірм мені вже відмовили. Червоний диплом випускниці престижного ВНЗ виявився не таким уже й цінним на ринку праці, якщо ти маєш нульовий досвід роботи за плечима.

Я доїдала останній фінік, на які витратила нерозумно багато. Адже можна було купити кілька кілограмів яблук, палицю ковбаси та овочі для салату, а я вирішила побалувати себе і не втрималася від покупки коробочки дорогих свіжих фініків. Як каже Рита, «якщо обставини тебе не балують, не опускай руки, - знайди привід сама себе побалувати…». І це страшенно правильно з погляду психології. Почуття внутрішньої гармонії обов'язково перетече у зовнішню, адже зовнішнє відбиває внутрішнє.

Із задоволенням дожувавши останній плід, я вирішила закріпити позитивний ефект і кинула кісточки фініків у горщик із землею. Тоді я вирішила, що ці кісточки непогано символізуватимуть мій кар'єрний зріст. Його поки що не було, як і паростків фініків, тому… все дуже було символічно.

Через тиждень одна з кісточок проклюнулася, і я була дуже щаслива! І того ж дня мені зателефонували і сказали, що беруть на посаду шкільного психолога. Зарплата невелика, але з чогось треба було починати. Обійнявшись з горщиком, я попрямувала до свого скромного кабінету на території шкільної бібліотеки, де я мала працювати разом з бібліотекаркою тіткою Любою. Тісна кімнатка на другому поверсі здалася мені чудовим місцем.