Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

Джеймс поквапився сісти у Шевроле, зрадівши, що хоча б не довелося відкопувати автомобіль від снігу, і зіщулився. У холодному салоні пахло чимось невловимо солодким, карамеллю, абощо; мотор завівся швидко, рівне сите бурчання трохи підняло настрій.

Варто було автівці виїхати з під'їзної доріжки, як снігопад остаточно перетворився на справжню хуртовину. Сніг змішався з вітром і закружляв. Шевроле ковзав по свіжому льоду і Джеймс скинув швидкість. І справді, треба змінити шини, доки батько не потрапив в аварію.

Вільних місць на стоянці перед школою майже не лишилося. Безлика будівля нависла над майданчиками і спорудами, що оточили її, мокрою громіздкою конструкцією. Джеймс з жалем залишив теплий салон і поспішив всередину школи.

Дзвоник продзвенів, коли він вже заходив в клас. Джеймс пробрався на своє місце під несхвальним поглядом містера Коллінза, лисіючого викладача математики у незмінному твидовому костюмі, і швидко потис руку сусіда. 

Поруч із Джеймсом сидів чорнявий хлопець, замислений у власні думки. Під втомленими карими очима залягли тіні, ніс загостреним кінчиком ув'яз у книзі. Джеймс одразу передав йому двд-диски.

- Пітере, привіт. Як у Коллінза сьогодні із настроєм?

- Мм, привіт, так... Так, дякую за диски. Містер Коллінз як завжди бадьорий, свіжий і ненавидить усіх живих, - посміхнувся хлопець, відкладаючи книгу і потираючи перенісся. - До тесту з хімії готувався?

Карі очі під тонкими бровами допитливо дивилися на Джеймса. Пітер кивнув, усім своїм виглядом говорячи: можна було й не питати.

- Ні, і після уроку мені доведеться відлучитися, тож підготуватися не вийде. На тесті вся надія на тебе, друже. - Джеймс встиг стерти зі свого обличчя посмішку і замовк, перш ніж його помітив викладач.

- Куди зібрався? - прошепотів Пітер, тільки-но вчитель відвернувся.

- Рятувальна місія: поміняй шини батьковій тачці.

- Гм, а я гадав що на побачення, - глузливий шепіт досяг вух Джеймса. Він тільки хмикнув у відповідь.

- Ніхто не ходить на побачення вранці в понеділок, - скривився Джеймс.

- Це точно... Твоя взяла, хай так, допоможу тобі з тестом.

- Дуже на це сподіваюся, Піте.

- Але доведеться платити.

- Як і завжди.

Джеймс гортав підручника, хоча жодне слово не дісталося його роздумів.

- Маячня, а не навчання. Знаєш, якщо це підготовка до майбутнього дорослого та важкого життя, мені явно не вижити. І Тоні постійно мені повторює: школа  - це для психів, а нормальній людині потрібен лише сніданок, дві руки та голова на плечах.

- І як у тебе справи з усім цим переліком?

- Чорт-зна як, Піте.

Пітер прикрив обличчя руками і тихо засміявся.

- Як справи у Тоні?

- Як завжди, не скаржиться. На відміну від інших, - посміхнувся Джеймс, відкладаючи підручника подалі від себе.

- До речі про інших. Ти чув, що сталося?

- Просвіти мене.

- Корвалліс, Філомат та Юджин. Три вбивства - три жертви. Одне за одним! І це лише у нашому окрузі. Це ж зовсім поряд з нами! А додай до решти випадків, їх уже понад десять.

- Ааа, ти про це. Хіба поліція не оголошувала, що то були самогубства?

- Ні, і Маріса... Маріса Спенсер сказала, сьогодні буде спецрепортаж у вечірніх новинах і там все розкажуть про вбивць, - скоромовкою видав Пітер.

- Вбивці? Все ж таки це вбивці? У множині?

Друг невиразно знизав плечима і Джеймс тихенько застогнав.

- Все, ти мене заплутав.

- Ні, ти сам себе заплутав, - Пітер на мить задер носа, копіюючи манеру містера Коллінза, а Джеймс оглянув присутніх.

- Кого виглядаєш?

- Перевіряю, чи всі прийшли. Раптом ще когось вбили, а ми не в курсі.

Пітер похитав головою, граючи олівцем у руці.

- Дуже смішно. Ні, так просто їм тесту не позбутися. До кінця школи залишилося півроку, викладачі нас з-під землі дістануть, гарантую, і змусять скласти випускні іспити,  - Пітер не втримався і додав. - А твоя дівчина знову спізнюється.

Джеймс вигнув губи в напівусмішці.

 - Затримується! - він підняв вказівний палець перед собою, зображуючи іншу манеру містера Коллінза. - Уся справа у формулюванні. Та годі тобі, ми лише один раз ходили в кіно. Я навіть не певен чи можна вже казати що ми вже пара. Моя дівчина, вигадав ж таке.